Пішов під вечір погуляти,
І квіточки на фото зняти.
Ходив, бродив. Вже не весна…
Багато їх уже нема..
Одненьку лиш вдалося зняти,
І милій швидко відіслати.
Давно вже це я не робив,
Бо на Донбасі час летів…
По травах й хащах находився,
Згадав ,що нині я не мився.
Звернув у сторону я бані,
Вловивши трави ще духмяні…
Пішов я під пташиний спів,
Не спішно, саме так хотів.
Лиш тільки я прийшов, присів.
Перепочити захотів…
О диво – Квіточку зустрів!
Від щастя мало не зомлів.
Шикарно Вона виглядала,
Що в мене челюсть вж відпала😊.
У мене мову віднімала,
Собою міцно чарувала.
Як завжди ніжно привіталась,
Й приховано щось посміхалвсь.
Їй йти до себе час настав,
А я лиш з сумом споглядав,
Хотілось встати та обняти,
Від себе вже не відпускати…
Лиш поглядом я проводжав,
А почуття в душі тримав…
