Коли піду від тебе назавжди —
не допивай за мною чорну каву.
Спали мої розгублені сліди,
й забудь усе — і темне, і ласкаве.
Не згадуй більше сміх моїх очей,
мій крок швидкий у натовпі міському.
Серед тягучих вистиглих ночей
не роздавай цю темряву нікому.
Нехай за мною зацвіте полин,
і дим поглине всі мої дороги.
Я стану просто тінню серед стін,
а ти — навчися жити без тривоги.
Мої зітхання тихо відпусти,
а спогади свої сховай дбайливо…
Коли піду від тебе назавжди,
прошу тебе… будь ласка — будь щасливим.
16 травня 2026 р.
