Духм'яні яблука в саду,
Ряд хризантем побіля хати…
Руки́ не тягну — не зірву́,
Щаслива — маю що згадати.
Пройтися б гаєм і садком
Та берегами і узліссям,
Десь йти відкрито, десь тайком,
Вслуха́тись в щебет, що розлігся.
Вдихнути яблук аромат,
В красу калини задивитись…
Давно вже знищено той сад,
Лишилось пам'яті вклонитись.
А річка досі ще тече,
У тому ж руслі залиши́лась.
В зелене листя верб густе
Крізь пам'ять вко́тре подивилась.
12.08.2026.
Ганна Зубко
УВАГА!
Вірш написано вдруге із-за змін
в першому та другому стовпчиках.
Прошу вибачення!