КРІЗЬ ПАМ’ЯТЬ

Духм'яні яблука в саду,
В ряд хризантеми біля хати…
Руки́ не тягну — не зірву́,
Щаслива — маю що згадати.

Пройтися б гаєм і садком,
Ще берегами та узліссям,
Десь йти відкрито, десь тайком,
Вслуха́тись в щебет, що розлігся.

Вдихнути яблук аромат,
В красу калини задивитись…
Давно вже знищено той сад,
Лишилось пам'яті вклонитсь.

А річка досі ще тече,
У тому ж руслі залиши́лась.
В зелене листя верб густе
Крізь пам'ять вко́тре подивилась.

12.08.2026.
Ганна Зубко