Йде весна, пригадалася осінь,
Та, моя, що давно відійшла,
Тепер дні усі наче в морозі,
Бо пора моя — то вже зима.
При мені вона, я біля неї,
Якби́ осінь вернути свою,
Іще ту, іще жовто-зелену,
Із тих сивих туманів дощу.
Всі — весна моя, осінь і літо
Пішли чергою за небокрай,
Там у маках квітуюче жито,
Там і верби, і щебет, і гай.
Все у пам'яті є десь глибоко,
Не торкнутись, лише сторінки́,
З них читаю, усе ж одиноко,
Ні побачити, а ні зайти.
30.04.2026.
Ганна Зубко
