Милувалась зорями, умивалась росами,
Травами духмяними заплітала коси я,
Бігла на побачення, ледь землі торкаючись,
Полюбила милого долі усміхаючись.
Лиш торкнуся любого — тіло обпікає,
Хай уста палають, хай душа згорає.
Народилась пісня нової любові,
Підхопив ту пісню вітер у діброві,
Та поніс степами, та поніс ланами,
Хай весь світ дізнається, як бути коханою.
Зорі з неба сяють, місяць посміхається,
Він до тої пристрасті щоніч прихиляється.
Губи заціловані, тіло розпашіле,
Віддала я милому своє біле тіло.
Так квітка зривається, так любов кохається.
Першоцвіт дівочий назавжди лишається —
Спогадам солодким у ясні теплі ночі.
Що б в житті не сталося, що б доля не пророчила,
Те, що було в юності, серце не зурочить.
До кохання першого бігла стежкою білою,
Бо кохання перше росою напоїла я,
Божою росою, чистою водою.
Травами духмяними тіло оповила,
Трави ті духмяні дали мені крила.
У вирій відлітала, з зорями співала
Про своє кохання їм розповідала.
14.08.2025
