Люблю тебе, осінь печальна пора
І листя що сонно кружляє,
Неначе в останню хвилину життя
Не вірить що падати має.
Затьмарене небо в полоні вітрів
До ніг опадає дощами.
І так не хватає придуманих слів
Розрушити прірву між нами.
Щоб не розпалити кострами війни
Смертельного атома жало.
Давайте зійдемо на берег весни,
Якого ще зло не торкало
І може поймемо в полоні краси
Навіщо нам ядерні лати.
Люблю тебе осінь, і вірю що ти
Не можеш останньою стати.
17.10.1987р В.Юрченко
<br>Володимир Юрченко
