Ще осінь так ніколи не ридала
Дощами проливними без кінця.
Веселкою даремно закривала
Смертельні жала, що несе війна.
Ридала за синами України,
Кроваві рани промивала їм,
З лиця землі змиваючи руїни,
Та дрони з неба падали як грім.
Ще трошки і зима в снігах сховає
Цей страшний сон нелюдської війни.
І розцвіте країна, забуяє.
Бо з нами Бог і нездоланні ми.
15.10.22р В.Юрченко<br>Володимир Юрченко
