Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

ТарабонИть дощ по асфальту, В вікно постукує злегка, ЛюблЮ таку погоду змалку, Де інша осінь, ледь сумна. Піти б під дощ та по калюжах, Зайти в болото десь злегка, Донизу гнуться жовті ружі, Трава кошлатіє густа. ЯкбИ у берег, поміж лози, До хвиль з дощем, піском пройтись, ЯкбИ […]

Тут, де живу, лісів немає, Нема діброви і гаїв, Із саду осінь виглядАє, Блукає поміж берегів. У справжній ліс йти б без зупинки, В красиву тишу, між птахів, Та вільний час мій,до хвилинки, Вже непомітно пролетів. Та і писати тем немає, Вже задихаюсь серед стін, А на природі […]

Тут, де живу, лісів немає, Нема діброви і гаїв, Із саду осінь виглядає, Блукає поміж берегів. У справжній ліс йти б без зупинки, В приємну тишу, між птахів, Та вільний час мій,до хвилинки, Вже непомітно пролетів. Та і писати тем немає, Вже задихаюсь серед стін, А на природі […]

Осінь топчеться біля порогу, Трусить яблука спілі в саду, Вийду стежкою знов на дорогу Та в долину, до річки зійду. Берег інший, там спів не лунає, Шелест інший, трава десь руда, Жовкне листя, потиху спадає, Все так само хлюпоче вода. Прохолоду уже не шукаю, Вона всюди і стежка […]

Знов боса берегом іду, З трави збиваючи росу, Не відчувають ноги, ні, Бо не насправді, уві сні. Тої напитися б роси, В чобОтях, босою пройти, Хоча смаку не пригадаю, Та і чобіт давно не маю. Відчути б вітер в сні, обняти, Руками хвилю упіймати, Дощі і тихі, і […]

Оберемки квітів, носити на руках, Місяць, зорі, море — все в його словах. Очі блищать, серце тремтить, Уява летить — її не спинить. Ми жінки, штучки ще ті, Вуха маєм чималі. «Заводська прошивка» — то дрібниця, Нерви у порядку, з гумором дівиця. Тож хай балаканина лине, А справи […]

Кава. Вранішня........ Смак гірко-солодкий, Міцно-гарячий, Розтікається в думках, Руйнує мозок у словах - слова в надіях. Початок дня - щоденне майбуття. Спрага моя. Вечорова .......... Смак ніжно-мигдалевий, Тепло-сонний, Всотується в кожну тіла клітину, Збирає докупи пазли з дитинства казки. Початок ночі - звіт про турботи жіночі Ще хочу... […]

Не купиш любові за серебро чи злато, Не вимірять щастя вагою грошей. Душа — не крамниця, не біржа багата, Їй треба простих, але вічних речей. Не купиш обіймів, коли серце мліє, Не продаси щирість в обгортці краси. Тепло, що зігріє, — не з банку надія, А погляд рідний […]

Розгортаю очима всі хмари, Поміж хвиль,наче, морем пливу, Слабозрячі, але наздогнали Там, далеко, пташину малу. Голубина вслід зграя злетіла, Крикнув крук на високій сосні', Як вони я би також хотіла, Не піднятись безкрилій мені. Маю ноги --- землею ходити, Маю руки --- трудитись на ній, Все очима до […]

Дрімає день, без вітру спокій, Вже в міру дихає тепло, Плететься з возом одинокий, Гривастий кінь через село. Хтось поганяє, мовчки править, Кущі мелькАють із боків, ГрудкИ копИтами кінь давить, Не залишаючи слідів. Скриплять колеса,ніби стогнуть, Сідає порох в бур'яни, Аж ось і берег, сіно горнуть, Кінь потягнувся […]

Картини — мов вікно у ніч, Де світло гасне, гасне клич. Вони зависли на стіні, А інші — творяться в мені. Картини пише час живий, І пензлі мріють кольорові, Але в пітьмі моїх повік Зринає чорний їхній крик. Закрию очі — і здається, Що серце фарбами заллється. Не […]

Ніч, закосичена літнім дощем. Спрагло запечені губи землі. Сльози росою скрапують з листя. Крильце метелика ніжно вібрує. Вітер травинки у коси сплітає. Порох з повітря смокче вологу. Нудно стрекоче коник у житі. Зорі ллють сльози рясного дощу. 31.03.1998 ©Ірина Вірна