Чекай-чекай... Швидко-швидко зачиняй віконце, бо більше не видко сонця і неба, дерев віт і листя. Не відчувається вітру... Спинися! Лякай-лякай... світлом вільно темряву жаху, ночі свавілля. Розворуши, розбуди, не тікай, На світло радості зачекай. Швидко-швидко ніч заповзає у кожну шпарину-щілину. Хочеться ранку-світанку, зникає надія на мрію. Чекай-чекай... Швидко-швидко […]
Колись давно я зосередилась на сонці. Воно таке - яскраве і сліпуче. І так давно сліпить себе давала мУці, Що випалила ТА пів віку вже мого. Жагуча! Чи мУка то? Чи справді сонця промені? Не розібралась... Невідомо ... Але я знаю: Всесвіт посила мені Розраду в візерунках слова. […]
Підносить вітер аромат Уже з чужого саду, А мій покинутий десь сад, Не дам журбі я раду. Згадаю --- совість заболить, В очах сльоза туманом, Ой як же серденько щемить, Скучає за тим садом! За його цвітом не лишень Та яблуком дозрілим, Не гляне сад уже в мій […]
Колосся гладилось руками, Стежки топталися ногами, Дивились очі всюди, скрізь, Пташиний щебіт в душу ліз... Все повторити б, ще і ще, Завдання, ніби, і просте, Та головне тепер --- дожити, Щоби усе те повторити. Вітрець стежиною веде В чуже, не рідне, не своє, Все там, далеко залишИлось, Життя […]
Колосся гладилось руками, Стежки топталися ногами, Дивились очі всюди, скрізь, Пташиний щебіт в душу ліз... Все повторити б, ще і ще, Завдання, ніби, і просте, Та головне тепер --- дожити, Щоби усе те повторити. Вітрець стежиною веде В чуже, не рідне, не своє, Все там, далеко, залишилось, Життя […]
Не чекаю дарунків від долі, Не кохаюсь у мріях давно, Відцвіли край дороги тополі, Заросло бур'янами село. Береги верболозом покрились, Не ховається хвиля в пісок, Горобцями думки розлетілись, Щебіт кличе у мамин садок. Дощем стріха, неначе, сплакнула, Зняло крик вороння угорі, Сквозняком в очі хата війнула, Тихо скрипнули […]
Спіймаю дощ в сухі долоні, До щік вологу прикладу, Підставлю вітру свої скроні, Тоді з полегшенням зітхну. В похмурість неба заглядаю, По дню липневому бреду, Неначе поряд, відчуваю Громоголосу десь грозу. 29.07.2025. Ганна Зубко
Спіймаю дощ в сухі долоні, До щік вологу прикладу, Підставлю вітру свої скроні, Тоді з полегшенням зітхну. В похмурість неба заглядаю, По дню липневому бреду, Неначе поряд, відчуваю Громоголосу десь грозу. 29.07.2025. Ганна Зубко
ПИТАЮ, МАЛЮЮ, НЕ ЗНАЮ (Відповідь С. Терпеливець на коментар до вірша «ЯК МОЖНА ЖИТИ ТАМ…») Як можна жити там – цього́ не знаю, Не довело́сь мені таке пізнать, Але молю́ і Господа благаю, Аби в житті цього́ не скуштувать. Як можна жити там – себе питаю, Та відповідь […]
ФЕЙСБУЧНА ЛЮБОВ Любов фейсбучна особлива: Неначе дощ, неначе злива, Неначе смерчі й буревії, І має ще й брудні затії. Неначе сильні снігопади, А іноді – і грози, й гради. А ще бува, як заметілі, Немов працюють всі артілі. Бувають також і заме́ти, Вона вбива й без кулемета, Переміта […]
В мені ростуть незнані квіти, Їх пелюстки — мов світлий сон. Вони навчили мене жити, Вбачати сенс, плести з думок. Вони росли крізь шум і втому, Та шепотіли в тиші днів: «Ми — не для страху, ми — для дому, Щоб ти відчула світ простим». Вони світилися у […]
В мені ростуть незнані квіти, Їх пелюстки — мов світлий сон. Вони навчили мене жити, Вбачати сенс, плести з думок. Вони росли крізь шум і втому, Та шепотіли в тиші днів: «Ми — не для страху, ми — для дому, Щоб ти відчула світ простим». Вони світилися у […]
Життя — це найскладніший і найцікавіший роман, який пише кожен із нас. Філософська лірика про життя допомагає нам знайти орієнтири у цьому вирі подій, осмислити власний досвід та подивитися на буденні речі під іншим кутом. У цьому розділі зібрані поетичні твори, які торкаються вічних тем: пошуку істини, плинності часу, боротьби добра і зла, а також важливості кожної миті.
Вірші про життя — це не просто римовані рядки, це досвід поколінь, втілений у слові. Вони стають підтримкою у важкі часи, дарують надію, коли здається, що виходу немає, і вчать цінувати те, що ми маємо тут і зараз. Читаючи таку поезію, ми ніби ведемо діалог із мудрим співрозмовником, який розуміє наші тривоги та радості.
Ми прагнемо, щоб кожен читач міг знайти вірш, який співзвучний його внутрішньому стану. Наша колекція включає:
У світі інформаційного шуму та постійного поспіху нам часто бракує часу на саморефлексію. Читання філософської лірики — це своєрідна медитація. Вона дозволяє уповільнити темп, зазирнути всередину себе та знайти внутрішню рівновагу. Кожна строфа може стати поштовхом до важливого усвідомлення або допомогти змінити ставлення до проблемної ситуації.
На нашому сайті ви знайдете як класичні твори відомих майстрів слова, так і вірші сучасних авторів, які гостро відчувають пульс сьогодення. Ми постійно оновлюємо категорію «Лірика життя», щоб ви завжди могли знайти свіжі джерела для натхнення та глибоких роздумів.
Запрошуємо вас до неспішного читання. Обирайте вірш, який найбільше відгукується у вашому серці сьогодні, діліться мудрими цитатами з друзями та близькими. Нехай ці рядки стануть для вас джерелом мудрості, спокою та сили. Пам'ятайте, що поезія — це дзеркало життя, і в ньому завжди можна побачити щось нове та прекрасне.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.