Саме ті слова стали крилами для моїх мрій, Але вони розбились знову на шматки. Тепер у серці тільки порожнеча, На тілі — шрами від журби. «Ти теж нас зрозумій» — вони мені казали, Вперше, вдруге, вп’яте… і востаннє! Не буду я вже більше намагатись Вас зрозуміти знов і […]
Хочеш бути зіркою — сяй. Світло душі своє не ховай. Палай уночі для далеких очей, Витримуй самотність, мов вічність мечей. Зірка — це голос, що рве тишину, Це крик у пітьму, що прорізує сну. Це серце, що б’ється для інших вгорі, Хоч знає: кінець буде тільки в жарі. […]
Ми — вогонь, що не згасає Ми — не тіні в чужих королівствах, Не мовчазні постаті в піснях минулих. Ми — бурі, що зривають корони з голів, Ми — голоси, які більше не втихнуть. Наші руки творили світи і міста, Наші серця гартували віки, Та надто довго нас […]
Я навколішки... Тиша, шелест трав і тінь. Серце в п'ятах і ком у горлі. Переживши сотні падінь, Я вже звикла до фізичної болі, Але ранять смішки. Я поранена... Заховалася б десь у куток, Заповнила би душу спогадом, Хоч на мить, на один разок. Потім мучила б вічним допитом, […]
День дуже спекою втомив, Ніч не давала спати, З грозою вітер говорив, Крутився біля хати. У вікна стукав, плакав дощ, А гілка слід стирала, Хотілось плакати також, Ніч зжалилась, приспала. 04.06.2025. Ганна Зубко
Щебет із берега долинув, У ранок вісточку приніс, Покликав вкотре у долину, Поміж розлогий верболіз. Хруснув пісок уже в уяві, З травою ноги обнялись, Біляві гОлуби, чорняві У небо зграєю знялИсь. В реальність знову повертає Гірка буденність , як полин, Проміння птахом підлітає До вікон, вишитих картин. 23.05.2025. […]
Вона любила сині очі, Він карі полюбляв, Забрав і дні її, і ночі, Та щастя в них не дав. Із сумом в небо заглядала, Погляд між хмар летів, У незабутню синь пірнала, У зграю голубів. 19.05.2025. Ганна Зубко
Щокою вітер трав тулився І на коліна припадав, День то всміхався, то журився, І крав мій настрій, і вертав. У сад поніс і до дороги, Між лип квітучих, поміж трав, Не доганяли його ноги, Погнався погляд --- не піймав. Спіймало сонце, що поволі, До мене зиркало з-за хмар, […]
Замість того, щоб дати пораду, Як людині прожити життя. Ти емоціям дай своїм раду. Бо слова не знайдуть вороття. Не осуджуй у гніві нікого. Кожен хрест свій несе на плечах. Промовчи і ні слова лихого, Прояви краще ласку в очах. Нам усмішка доречна й привітна, Розм'якшить на секунду […]
Минуле славне, правда, маю, Окраса --- річка, береги, В думках, у снах його шукаю, Душею прагнучи зайти. В обнімку з вітром по пісочку, Під шелест верб і осоки, В старий садок, що на горбочку, Між хвилі, пройдені роки. В ті спориші, що вздовж до броду, Сивий полин і […]
я не можу забути, але можу простити, і так мало вже бути, і так мала прожити. я не можу сльозити, але можу сміятись, і вовчицею вити, і як кішка загратись... я не можу здаватись, але можу встояти. нема права ховатись, тай не хочу ховати. не могла, та забула. […]
"одружуйся швидше, бо потім запізно" — так вчили мене в моїх двадцять три. не знала кордонів, не була я грізна; стоптали мене - "сільські кирзаки". весілля, надії — і я міс наївність, кудись всі мчимо, не знаю чому. і як наречена, що вірить у вірність, летіла я вітром […]
Життя — це найскладніший і найцікавіший роман, який пише кожен із нас. Філософська лірика про життя допомагає нам знайти орієнтири у цьому вирі подій, осмислити власний досвід та подивитися на буденні речі під іншим кутом. У цьому розділі зібрані поетичні твори, які торкаються вічних тем: пошуку істини, плинності часу, боротьби добра і зла, а також важливості кожної миті.
Вірші про життя — це не просто римовані рядки, це досвід поколінь, втілений у слові. Вони стають підтримкою у важкі часи, дарують надію, коли здається, що виходу немає, і вчать цінувати те, що ми маємо тут і зараз. Читаючи таку поезію, ми ніби ведемо діалог із мудрим співрозмовником, який розуміє наші тривоги та радості.
Ми прагнемо, щоб кожен читач міг знайти вірш, який співзвучний його внутрішньому стану. Наша колекція включає:
У світі інформаційного шуму та постійного поспіху нам часто бракує часу на саморефлексію. Читання філософської лірики — це своєрідна медитація. Вона дозволяє уповільнити темп, зазирнути всередину себе та знайти внутрішню рівновагу. Кожна строфа може стати поштовхом до важливого усвідомлення або допомогти змінити ставлення до проблемної ситуації.
На нашому сайті ви знайдете як класичні твори відомих майстрів слова, так і вірші сучасних авторів, які гостро відчувають пульс сьогодення. Ми постійно оновлюємо категорію «Лірика життя», щоб ви завжди могли знайти свіжі джерела для натхнення та глибоких роздумів.
Запрошуємо вас до неспішного читання. Обирайте вірш, який найбільше відгукується у вашому серці сьогодні, діліться мудрими цитатами з друзями та близькими. Нехай ці рядки стануть для вас джерелом мудрості, спокою та сили. Пам'ятайте, що поезія — це дзеркало життя, і в ньому завжди можна побачити щось нове та прекрасне.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.