Стікав повільно дощ по склу, І тиха музика звучала, Немов обірвану струну Уко́тре душу лікувала. Співати голос не хотів, Щоб лише музика і тиша, І потягнуло до віршів, І рука знову пише. Лила́сь мелодія між стін, За ліки вко́тре взята, І приєднався тихий спів, Додавши нотки свята. 21.04.2026. […]
Ти розчинився у мені, мов крапля меду в чашці чаю, — у затишній напівпітьмі, де я себе вже не шукаю. Немає більше гострих слів, лиш м’якість сонячного світла. Ти дотиком усе змінив — серед зими весна розквітла. І в цій дивовижній глибині, де розчинився ти без краю, летять […]
Ти говорив, що рідна я для тебе, Приношу дивний спокій в кінці дня, У кожнім слові, сказанім до неба, ти обіймав мене в думках щодня. Ти говорив… А ті слова летіли, мов білий пух у синю далечінь. Твої долоні ніби тиша гріли, а сумніви ввібрала в себе тінь. […]
В відтінку неба сині хвилі, В траві зеленій блиск дощу, Кущі калини при долині В своєму серці я ношу́. І довгий берег з кривизною, Зарослий вербами, бузком, І бур'янами, і травою, Дрібним устелений піском. Іду там привидом, ступаю, Хоча не часто, бо у сні, У жмені воду набираю, […]
Все тарабанив дощ по склу, І тиха музика звучала, Немов обірвану струну Уко́тре душу лікувала. Співати голос не хотів, Щоб лише музика і тиша, І потягнуло до вірші́в, І рука знову пише. Лила́сь мелодія між стін, За ліки вко́тре взята, І приєднався тихий спів, Додавши нотки свята. 21.04.2026. […]
„Приліт птахів ти пропустила, Й розтанув лід не при тобі." --- У хвилях річка говорила, Мов дорікаючи мені. „Вини із се́бе не знімаю, Жалкую, дуже... і нераз, Нарешті вільна ти, вітаю! За те́бе рада, без образ". Ми говорили --- вітер слухав, А потім ви́соко злітав, Дупластим вербам спи́ни […]
В похмурім небі вітерець У гурт хмари́ зганяє, Ріллею, полем навпростець Хтось стежку прокладає. Людей доро́гою гурти, Вслід конячина з возом, Дерева з бо́ків і стовпи, Із ледь обвислим дротом. Вже завидні́лися хати, І дим здійнявся вгору, Лише колгоспом перейти --- І вулиця край двору. Із поля вітер […]
Та якби я тебе не кохав — Чи тримався б від тебе подалі? Там, де обрій у попіл упав, Де схрестилися зламані сталі. Я іду, щоб тебе не спалити, Бо в мені — тільки пекло і шквали. Моя ніжність від того болить, Що її мої ребра скували. В […]
Мене немає — і я є, У кожнім подиху твоєму. Де тиша серце віддає Диханню легкому, своєму. Я поряд — я шовкова нить. Мій теплий подих біля скроні, Що тихо лине і тремтить У рідних лагідних долонях. Мене не бачиш, але знай: Я розчиняюся в ефірі. Легким диханням […]
Мене немає — і я є, У кожнім подиху твоєму. Де тиша серце віддає Диханню ніжному моєму. Я поряд — я шовкова нить. Мій теплий подих біля скроні, Що тихо лине і тремтить У рідних лагідних долонях. Я розчиняюся в ефірі. Ти це не бачиш, але знай. Мій […]
Мене немає — і я є, У кожнім подиху твоєму. Де тиша серце віддає Диханню легкому, своєму. Я поряд — я шовкова нить. Мій теплий подих біля скроні, Що тихо лине і тремтить У рідних лагідних долонях. Мене не бачиш, але знай: Я розчиняюся в ефірі. Легким диханням […]
Ми не разом, і тиша б’є у скроні, між нами милі, стіни та роки. Та знову б’ються в спільному полоні двох душ вогні, роз’єднані й палкі. Ми тонемо… не в морі — у просторі, де кожен подих роздирає сталь. Загублені в жорстоких жартах долі, загорнуті у спільну нам […]
Лірика — це відображення людської душі, її найглибших переживань, мрій, болю та безмежної радості. Вона відкриває перед читачем внутрішній світ людини. У цьому розділі нашого поетичного порталу сучасні автори діляться своїми ліричними віршами, перетворюючи власні емоції на римовані рядки, які здатні торкнутися найтонших струн серця.
Сучасний ритм життя часто залишає нас без сил на емоційне відновлення. Саме тому читання чуттєвої поезії стає справжньою віддушиною. Авторські вірші допомагають зупинитися на мить, замислитися над вічним, знайти відповіді на складні життєві питання або просто насолодитися красою українського слова.
Колекція платформи щодня поповнюється новими творами від авторів з усієї України та з-за кордону. Їх можна розділити на кілька ключових напрямків:
Ліричні вірші виконують роль своєрідної арт-терапії. Коли ми читаємо рядки, які співзвучні з нашим поточним станом, ми розуміємо, що не самотні у своїх переживаннях. На нашій платформі ви можете не лише читати ці твори, а й зберігати їх у власні книжкові добірки.
Запрошуємо вас поринути у чарівний світ лірики! Підтримуйте авторів у коментарях, цитуйте їхні вірші у соціальних мережах та надсилайте ті рядки, що найбільше вразили, своїм близьким.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.