Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

Ніби вчора ще така манюня, Вся цікавість сповнена ідей, А сьогодні вже така красуня, Що неможна відвести очей. Та завжди моя маленька доня, Що любов'ю все кругом наповнює. Хай буде щаслива в тебе доля І твої бажання щиро сповнює. Хай твоя усмішка розливається, Через вінця щастя хай квітується, […]

Це не сварка. Не імена на вітрі. Це тінь, яка вирішила, що може бути вищою за дзвін. Місто мовчить не одразу. Спершу воно слухає. Бо пам’ятає: серце не призначають, його не ставлять тимчасово, його не знімають без згоди землі. Під темним небом правильних слів звужується коло. Під світлом […]

"Останні теплі дні, погожі і сумні..." Тарас Петриненко. Порозносив легковажний вітер павутинки бабиного літа, лиш стоять так невагомо й легко дні, неначе з пісні Петриненка... Просто, як листочок клена, ті слова з осінньої поеми зазвучать і раптом так зворушать заморожену і грішну дешу! Теплота їх гріє і не […]

Вітер чеше все клена чуб, Загляда́є в густий квітник, Доторкнувшись чиїхось губ --- Засоромлений, раптом зник. Заховалося сонце вслід, Поросив дрібний дощ асфальт, І долину, й широкий брід, Що край річки неначе брат. Впали краплі в бур'ян, між трав, В щебет, крики рябих сорок, Вітер коси уже чесав […]

Вітер чеше все клена чуб, Загляда́є в густий квітник, Доторкнувшись чиїхось губ --- Засоромлений, раптом зник. Заховалося сонце вслід, Поросив дрібний дощ асфальт, І долину, й широкий брід, Що край річки неначе брат. Впали краплі в бур'ян, між трав, В щебет, крики рябих сорок, Вітер коси уже чесав […]

Вітер чеше все клена чуб, Загляда́є в густий квітник, Доторкнувшись чиїхось губ --- Засоромлений, раптом зник. Заховалося сонце вслід, Поросив дрібний дощ асфальт, І долину, й широкий брід, Що край річки неначе брат. Впали краплі в бур'ян, між трав, В щебет, крики рябих сорок, Вербам коси уже чесав […]

Тиша знову, вітер стих, буревій пішов за обрій. Помстою природних сил вікарав. Дисонасом цей хорал некерованих мелодій. здичавілої краси була гра. Вже невидимий скрипаль натягає сонця струни від світліючих хмарин до землі, до наляканих полів, посилає щедрий струмінь-- як надію чи дари, десь у даль... На краю безсилих […]

Що ж бачиш ти у зеркало своєму, Як подумки летять кудись у вись? Стоїть там ангел або демон, І хто з них каже «озирнись»? Що бачиш ти заплющуючи очі, Горнувшись до тепла чужих обійм? Які сни вітають у по думках ночі? Чий образ кошмаром прийде нічним? Й прокинувшись […]

Рожевий захід помани́в Із втоми день у спокій, Хитався човен, в хвилях плив Повз верби та осо́ки. З'явились сутінки, сова Голос пода́ла, Верби тулилась голова, Ледь спина підпирала. Теплом ще чутно камінь грів, Вгору стрижі злетіли, Тихенько вечір гомонів, Десь вікна засвітили. Тулилась хвиля ніжно ніг, Все втому […]

ЧАРОДІЙКА НІЧ Білий лебідь на ставочку гордо пропливав, Соловейко у садочку мило щебетав, Закувала зозуле́нька голосно в гаю́, А трембіти звук рознісся по усім плаю́. Верби стали гомоніти про свою́ журбу, Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру, Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать – Захотів на хвилях […]

НА РОЗДОЛЛІ На роздоллі в чистім полі пісня розляглася, Її вітер невгамовний з легкістю завів, Місячна́я доріже́нька чарувать взяла́ся, У гаю́ почувся знову милий переспів. Над водою верболози пісню теж співали, Місяченько з зіронька́ми в небі танцював, Білий лебідь і лебідка гордо пропливали, Сво́є щастя із любов’ю кожен […]

Тиха ніч до вікон притулилась, І зоря торкнулась краєм снів. В серці моїм музика лишилась — Теплий, невгасимий світлий спів. То твоя мелодія чарівна, Що звучить крізь бурі й холоди. Ніжно доторкається невинно, Зцілює серед зими й біди. Якщо світ навколо посіріє Стане тяжко бо ти на війні, […]