Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

Мрію обняти кожне деревце́, Поцілувати стежку під ногами, Обласканою бути вітерцем, Утішаною квітами, лугами. Торкнутись хвиль ще мрію, осоки, Вдихнути зілля, полину гіркого, Поміж пшениць, між маками пройти До того гаю, в щебеті, густого. Почути скрип старезних ясені́в, Із джерела водиці зачерпнути, Де б рясно цвів калини кущ, […]

ЗАГАДКОВІСТЬ Світили зо́рі на світанку, Світили зо́рі ці́лу ніч. Сріблястий місяцю-серпанку, Мені зізнайся в чому річ. Чом солов'ї в саду́ співають, В гаю́ зозуленька кує́, Роки́ птаха́ми пролітають, Роса на сонці виграє́? А верболіз воді вклонився, Сльозини-краплі пролива. Чому́ він знову зажурився Й життя по ві́нця напува? Чому́ […]

Церемонно, пряча слезы, Напустив чуть-чуть тумана, Вошла осень, заморозив Отношения, вскрыв рану. Зима снегом притрусила. Жестко и без церемоний Показала свою силу, Прекратив ток антимоний. Весной солнце слова-льдинки Превратило снова в слезы. Снова боль и поединки, Мечут молнии и грозы. Дожди-слезы все омыли. Расцвела любовь, проснулась. Неприятности забылись […]

Тебе я слухаю, мій дощ, В вікно постукуєш із ранку, Замерз, напевно, я також, Налию чаю тоді склянку. Зігрію руки, відіп'ю, За нас з тобою, ти ж не проти? Осінній дощ, тебе люблю́, Не знаю кращої негоди. 23.11.2025. Ганна Зубко

ВЕСЕЛКА НЕВИДИМИХ ГРАНЕЙ Не грає барвами веселка, Затих вже й клекіт журавля, І тиша ніжна дуже злегка Торкнулась серця скрипаля. У небі сутінки поволі Розкрили крила для зірок, І всі думки́, мов на роздоллі Кудись щоразу роблять крок. Не грає барвами веселка, Але в душі́ живе тепло́, Немає […]

РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ Віночок сплету́ я із білих ромашок, Ще й в ко́си ромашки собі заплету́, І пісня полине з душі́… до мурашок, Й молитву ́змолю від душі́ я святу́. У полі, де жайвір співає про ниву, Там серце моє́ оживає в тиші́, І кожна ромашка шепоче щасливо: […]

Можливо, справді я залишуся тінню твоєю, чи жартом за столом твоєї нової сімʼї. Та ти для мене була і будеш корозією. Ти залишаєш слід у мені - зв’язок металу і душі. Чи, може, ти згадаєш мене у жарті, що буде линути крізь твій сміх? Та мене роз’їдає до […]

Найнеприємніша річ жуйки у тому, що як приліпне, то хрін її відліпиш. Ти залишаєш свою кімнату, збираєш речі, ідеш до парку. Розпусти волосся, виглядай охайно, ти усіх цікавиш, навколо всі фанати. Яка ти неймовірна і неосяжна. Життя проходить, біль заживає. У своїх самбах - моднява дама, по тротуару […]

і до самотності любов твоя набута від одинокості колись втікав невпинно в твоїх думках - хвилини щастя незабутні у ностальгії вирій з головой поринув тобі сьогодні тепло наодинці - ще вчора холод пробирав в квартирі зустріти нікому тебе з роботи на зупинці в обійми міцного кохання пригорнути вірні […]

це був лиш сон, це все тобі наснилось відкриєш очі в повній самоті за рік з бучною тишею зріднилась ховаєш смуток в темній пустоті у вухах "after dark" гра на повторі із кожним словом знайдеш нові сенси чому цей текст написано в мінорі герой ліричний - горе поетеси […]

що бачитимеш ти, закривши очі? невже поглине темрява видіння? чи втратиш над собою володіння безслідно загубившись в чарах ночі? що дасть тобі той промінь сонця вранці? для мене світло - то життя початок настане день - припинимо мовчати про серця ритм, хутчіший за всі танці твій погляд більш […]

мене безмежно надихають твоя дорослість, розум, воля як дозволяєш божеволіть з емоцій бурі. Не вщухають і почуття твої глибокі наскільки можна, ти жива і най на серці й досі злива та ззовні щастя ллєш потоки сьогодні вдень тобі пасує грайливий погляд, сміх, а ніч пройде слізьми тебе опліч […]