Лірика: душевні вірші та чуттєва поезія

Що ж бачиш ти у зеркало своєму, Як подумки летять кудись у вись? Стоїть там ангел або демон, І хто з них каже «озирнись»? Що бачиш ти заплющуючи очі, Горнувшись до тепла чужих обійм? Які сни вітають у по думках ночі? Чий образ кошмаром прийде нічним? Й прокинувшись […]

Рожевий захід помани́в Із втоми день у спокій, Хитався човен, в хвилях плив Повз верби та осо́ки. З'явились сутінки, сова Голос пода́ла, Верби тулилась голова, Ледь спина підпирала. Теплом ще чутно камінь грів, Вгору стрижі злетіли, Тихенько вечір гомонів, Десь вікна засвітили. Тулилась хвиля ніжно ніг, Все втому […]

ЧАРОДІЙКА НІЧ Білий лебідь на ставочку гордо пропливав, Соловейко у садочку мило щебетав, Закувала зозуле́нька голосно в гаю́, А трембіти звук рознісся по усім плаю́. Верби стали гомоніти про свою́ журбу, Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру, Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать – Захотів на хвилях […]

НА РОЗДОЛЛІ На роздоллі в чистім полі пісня розляглася, Її вітер невгамовний з легкістю завів, Місячна́я доріже́нька чарувать взяла́ся, У гаю́ почувся знову милий переспів. Над водою верболози пісню теж співали, Місяченько з зіронька́ми в небі танцював, Білий лебідь і лебідка гордо пропливали, Сво́є щастя із любов’ю кожен […]

Тиха ніч до вікон притулилась, І зоря торкнулась краєм снів. В серці моїм музика лишилась — Теплий, невгасимий світлий спів. То твоя мелодія чарівна, Що звучить крізь бурі й холоди. Ніжно доторкається невинно, Зцілює серед зими й біди. Якщо світ навколо посіріє Стане тяжко бо ти на війні, […]

Мрію обняти кожне деревце́, Поцілувати стежку під ногами, Обласканою бути вітерцем, Утішаною квітами, лугами. Торкнутись хвиль ще мрію, осоки, Вдихнути зілля, полину гіркого, Поміж пшениць, між маками пройти До того гаю, в щебеті, густого. Почути скрип старезних ясені́в, Із джерела водиці зачерпнути, Де б рясно цвів калини кущ, […]

ЗАГАДКОВІСТЬ Світили зо́рі на світанку, Світили зо́рі ці́лу ніч. Сріблястий місяцю-серпанку, Мені зізнайся в чому річ. Чом солов'ї в саду́ співають, В гаю́ зозуленька кує́, Роки́ птаха́ми пролітають, Роса на сонці виграє́? А верболіз воді вклонився, Сльозини-краплі пролива. Чому́ він знову зажурився Й життя по ві́нця напува? Чому́ […]

Церемонно, пряча слезы, Напустив чуть-чуть тумана, Вошла осень, заморозив Отношения, вскрыв рану. Зима снегом притрусила. Жестко и без церемоний Показала свою силу, Прекратив ток антимоний. Весной солнце слова-льдинки Превратило снова в слезы. Снова боль и поединки, Мечут молнии и грозы. Дожди-слезы все омыли. Расцвела любовь, проснулась. Неприятности забылись […]

Тебе я слухаю, мій дощ, В вікно постукуєш із ранку, Замерз, напевно, я також, Налию чаю тоді склянку. Зігрію руки, відіп'ю, За нас з тобою, ти ж не проти? Осінній дощ, тебе люблю́, Не знаю кращої негоди. 23.11.2025. Ганна Зубко

ВЕСЕЛКА НЕВИДИМИХ ГРАНЕЙ Не грає барвами веселка, Затих вже й клекіт журавля, І тиша ніжна дуже злегка Торкнулась серця скрипаля. У небі сутінки поволі Розкрили крила для зірок, І всі думки́, мов на роздоллі Кудись щоразу роблять крок. Не грає барвами веселка, Але в душі́ живе тепло́, Немає […]

РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ Віночок сплету́ я із білих ромашок, Ще й в ко́си ромашки собі заплету́, І пісня полине з душі́… до мурашок, Й молитву ́змолю від душі́ я святу́. У полі, де жайвір співає про ниву, Там серце моє́ оживає в тиші́, І кожна ромашка шепоче щасливо: […]

Можливо, справді я залишуся тінню твоєю, чи жартом за столом твоєї нової сімʼї. Та ти для мене була і будеш корозією. Ти залишаєш слід у мені - зв’язок металу і душі. Чи, може, ти згадаєш мене у жарті, що буде линути крізь твій сміх? Та мене роз’їдає до […]