Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

У тебе сьогодні день народження, А я навіть набрати не можу... Сказати, як сильно тебе я люблю, Й як гордість за тебе мою душу тішить. ​Ти гарна, ти рідна, у світі єдина, Найкраща сестра, що на світі буває. Та зв'язку немає... і кожна хвилина Печалью та болем мене […]

По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що добралась до са́мих зіро́к. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись, плив. 27.04.2026. Ганна Зубко

Степ, степ безмежний, Біжить в далечінь, В духмянім морі трав і квітів Купаються зорі вночі. І степу небо заздрить, І тоне в його кольорах. Там вітер бавиться степом, Пустує у всіх на очах. Там радісно сонце вітає Кожна комаха і птах. Нектар бджоли збирають І медом годують нас. […]

По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що торкалась яскравих зірок. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись плив. 27.04.2026. Ганна Зубко

По воді били весла, плив човен, Поза спиною --- берег, пісок, Вечір темряви був уже повен, Що дістала до са́мих зіро́к. Інший берег чекав десь далеко, Зникав місяць, то знову світив, Одинокий, мов в небі лелека, Човен далі, хитаючись, плив. 27.04.2026. Ганна Зубко

Під вечір гість влетів в вікно, Приємний весь на дотик, А з ним і ніжність, і тепло́, І лащився, як котик. А ще торкнувся він гардин, Злегка дверима скрипнув, Й вернувся знову на балкон, Вікном у простір стри́бнув. Влетів між зграї голубі́в, Змахнув крильми своїми, Донизу стрімко полетів, […]

„Приліт птахі́в ти пропустила, Й розтанув лід не при тобі." --- У хвилях річка говорила, Мов дорікаючи мені. „Вини із себе не знімаю, Жалкую, дуже... і не раз, Уже ти вільна, я вітаю! За тебе рада, без образ." Ми говорили --- вітер слухав, А потім ви́соко злітав, Повільні […]

Стікав повільно дощ по склу, І тиха музика звучала, Немов обірвану струну Уко́тре душу лікувала. Співати голос не хотів, Щоб лише музика і тиша, І потягнуло до віршів, І рука знову пише. Лила́сь мелодія між стін, За ліки вко́тре взята, І приєднався тихий спів, Додавши нотки свята. 21.04.2026. […]

Ти розчинився у мені, мов крапля меду в чашці чаю, — у затишній напівпітьмі, де я себе вже не шукаю. Немає більше гострих слів, лиш м’якість сонячного світла. Ти дотиком усе змінив — серед зими весна розквітла. І в цій дивовижній глибині, де розчинився ти без краю, летять […]

Ти говорив, що рідна я для тебе, Приношу дивний спокій в кінці дня, У кожнім слові, сказанім до неба, ти обіймав мене в думках щодня. Ти говорив… А ті слова летіли, мов білий пух у синю далечінь. Твої долоні ніби тиша гріли, а сумніви ввібрала в себе тінь. […]

В відтінку неба сині хвилі, В траві зеленій блиск дощу, Кущі калини при долині В своєму серці я ношу́. І довгий берег з кривизною, Зарослий вербами, бузком, І бур'янами, і травою, Дрібним устелений піском. Іду там привидом, ступаю, Хоча не часто, бо у сні, У жмені воду набираю, […]

Все тарабанив дощ по склу, І тиха музика звучала, Немов обірвану струну Уко́тре душу лікувала. Співати голос не хотів, Щоб лише музика і тиша, І потягнуло до вірші́в, І рука знову пише. Лила́сь мелодія між стін, За ліки вко́тре взята, І приєднався тихий спів, Додавши нотки свята. 21.04.2026. […]