ДОДАТИ ВІРШ
АБО

Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors

МИ ГОВОРИЛИ

„Приліт птахів ти пропустила, Й розтанув лід не при тобі." --- У хвилях річка говорила, Мов дорікаючи мені. „Вини із се́бе не знімаю, Жалкую, дуже... і нераз, Нарешті вільна ти, вітаю! За те́бе рада, без образ". Ми говорили --- вітер слухав, А потім ви́соко злітав, Дупластим вербам спи́ни […]

Автор Ганна Зубко

Читати повністю

ВЕЧІР ЗАЙШОВ

В похмурім небі вітерець У гурт хмари́ зганяє, Ріллею, полем навпростець Хтось стежку прокладає. Людей доро́гою гурти, Вслід конячина з возом, Дерева з бо́ків і стовпи, Із ледь обвислим дротом. Вже завидні́лися хати, І дим здійнявся вгору, Лише колгоспом перейти --- І вулиця край двору. Із поля вітер […]

Автор Ганна Зубко

Читати повністю

Кохаю. У засланні.

Та якби я тебе не кохав — Чи тримався б від тебе подалі? Там, де обрій у попіл упав, Де схрестилися зламані сталі. Я іду, щоб тебе не спалити, Бо в мені — тільки пекло і шквали. Моя ніжність від того болить, Що її мої ребра скували. В […]

Автор Maks Gromov

Читати повністю

Я поряд

Мене немає — і я є, У кожнім подиху твоєму. Де тиша серце віддає Диханню легкому, своєму. Я поряд — я шовкова нить. Мій теплий подих біля скроні, Що тихо лине і тремтить У рідних лагідних долонях. Мене не бачиш, але знай: Я розчиняюся в ефірі. Легким диханням […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Я поряд

Мене немає — і я є, У кожнім подиху твоєму. Де тиша серце віддає Диханню ніжному моєму. Я поряд — я шовкова нить. Мій теплий подих біля скроні, Що тихо лине і тремтить У рідних лагідних долонях. Я розчиняюся в ефірі. Ти це не бачиш, але знай. Мій […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Я поряд

Мене немає — і я є, У кожнім подиху твоєму. Де тиша серце віддає Диханню легкому, своєму. Я поряд — я шовкова нить. Мій теплий подих біля скроні, Що тихо лине і тремтить У рідних лагідних долонях. Мене не бачиш, але знай: Я розчиняюся в ефірі. Легким диханням […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Жорстокі жарти долі

Ми не разом, і тиша б’є у скроні, між нами милі, стіни та роки. Та знову б’ються в спільному полоні двох душ вогні, роз’єднані й палкі. Ми тонемо… не в морі — у просторі, де кожен подих роздирає сталь. Загублені в жорстоких жартах долі, загорнуті у спільну нам […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Останній раз

Останній раз — обоє про це знали. Наш спільний світ над прірвою повис. Лютують дикі та безжальні шквали. Вони штовхають у безодню вниз. В останній раз: ковзнув байдужий погляд, як спалах світла перед темним дном. Миттєвий подих — мов останній огляд, і вже межа за непрозорим склом. Ми […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

балада про любов…

Що любов? Скільки списано слів, Скільки сповідей, драм і оман? Це неждане спасіння зі снів, Чи солодкий і чорний дурман? Де шукати її? В небесах? За якими морями блукати? Хай до неї загубиться шлях — Я втомився. Я буду мовчати. Хай холоне отруєна кров, Замерзає спустіла душа. Я […]

Автор Maks Gromov

Читати повністю

Не відпускаю, відпустивши

Я відпустив — мене не відпустило, Забув — та пам’ять береже усе. Вона приходить тихо і безсило, І «вчора» знов затягує мене. Там голоси, що вже давно затихли, І погляд той, що в пам’яті живе. Ми разом справді щось іще встигли, Бо серце знов ту тишу рве і […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Між “ми могли”

Ти не сказав мені тих слів, Яких з надією чекала. Застигла мить, а ти змовчав, Хоч світ волав, я відчувала. А теплий подих між рядків Ще довго танув у тумані. І щось зламалось у мені — Немов жила весь час в обмані. Відповідальності не взяв, Не захотів — […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Поза часом

Настане колись день такий, Щоб ти про нього не згадала? Можливо, що для цього дня Життя твого буде замало... Бо пам’ять — тихий океан, Де хвилі носять давні тіні, І кожен прожитий обман Лягає болем у глибині. Ти будеш йти крізь інші сни, Життю радіти — ніби вперше. […]

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Лірична поезія: простір щирих емоцій наших авторів

Лірика — це відображення людської душі, її найглибших переживань, мрій, болю та безмежної радості. Вона відкриває перед читачем внутрішній світ людини. У цьому розділі нашого поетичного порталу сучасні автори діляться своїми ліричними віршами, перетворюючи власні емоції на римовані рядки, які здатні торкнутися найтонших струн серця.

Сучасний ритм життя часто залишає нас без сил на емоційне відновлення. Саме тому читання чуттєвої поезії стає справжньою віддушиною. Авторські вірші допомагають зупинитися на мить, замислитися над вічним, знайти відповіді на складні життєві питання або просто насолодитися красою українського слова.

Яку лірику публікують у нашій спільноті?

Колекція платформи щодня поповнюється новими творами від авторів з усієї України та з-за кордону. Їх можна розділити на кілька ключових напрямків:

  • Інтимна (любовна) лірика. Щирі вірші про кохання, пристрасть, ніжність, а також про гіркоту розлуки та нерозділені почуття. Це найпопулярніший напрямок серед наших авторів.
  • Пейзажна лірика. Поезія, що оспівує красу природи, яка часто виступає дзеркалом людської душі та віддзеркалює внутрішній стан поета.
  • Філософські роздуми. Глибокі авторські вірші про сенс життя, плинність часу, добро і зло, місце людини у світі, які спонукають до самоаналізу.
  • Громадянська лірика. Твори, наповнені любов'ю до Батьківщини та переживаннями за долю свого народу.

Знаходьте однодумців та зберігайте улюблене

Ліричні вірші виконують роль своєрідної арт-терапії. Коли ми читаємо рядки, які співзвучні з нашим поточним станом, ми розуміємо, що не самотні у своїх переживаннях. На нашій платформі ви можете не лише читати ці твори, а й зберігати їх у власні книжкові добірки.

Запрошуємо вас поринути у чарівний світ лірики! Підтримуйте авторів у коментарях, цитуйте їхні вірші у соціальних мережах та надсилайте ті рядки, що найбільше вразили, своїм близьким.

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]