Камінь, дошка, клята брошка Ми удвох покриті в зморшках Ти на даху я в підвалі Тінь коротка дні тривалі Трісь як гілка, біль у спині Ми удвох лежим безсилі Ти сіда страшна коряча Я злисілий впрів смердячий Бідні долі не тікають Один одне не лишають Жити в сінях […]
Боже відмотай життя назад В час коли ще був маленьким Поки ще солодким був мій зад За який кусали мене рідні Боже поверни мене туди Коли тато був із нами бідний Коли невідомий мені дід Ще жив не в землі а водив фуру Боже забери мене туди Де […]
Я знаю те місце і бачив те місто, і все на ногах помаленьку пройшов. Ти прожила вік, закохавши мільйони, а я працював, забувавши про сон. Упала сльоза, як заздрю я небу — мені світ без тебе, як й життя, ніпочім.
Ця біла сусідська ₴'''"@ привела моєму цуценят, подивись на ці лапи, скули — вони копія нас удвох! І мій Барсик довольний, друзям, запускає у буду всіх, пригощає їдою друзів і пишається собою, як бог. Та важка наша доля в багатстві, і ніхто мене не пойме... Не судіть мене […]
Я виконаю свій улюблений танець — перший і останній танець на віку, не журіться люди я вас не забуду ляжу відпочину в темному кутку.
Та є три речі, від яких я повертаюся до життя В'єшМак подвійний, фрі картопля й кока-кола. PL
Мені здалося, я збив чоловіка, ні не навмисно, темна пора. Він по узбіччю, краєчком їхав, ні світловідбивки, ні ліхтаря. Був без жилетки, посеред ночі, він не доїхав, сам винуват. Не було шуму. У що був одягнений? В гості? З роботи? Так не спіша… Мені ще жити, мене вдома […]
Як її не любити Мою Україну В її горем прикритих Широких степах Ці бандити у владі І сусіди прокляті Накидають цікаве На нелегких стежках Дайте волю народу Дайте владу народу А народу при владі Дружнього копняка
Я не даю своїм віршам імен, їм це не дасть ще більшу загадковість. А номерки — то юні дні, що безнадійно спалені в коханні. Поет за працю не бере медаль, я виніс з цього деяку мораль: весь механізм — любов, слова і вірші — лиш деталі...
Ми всі помрем і більше нас не буде, тебе й мене забудуть швидко люди, та ніколи з їхніх уст не зійдуть люди — ублюдки на кшталт гітлерів і брутів.
Поети і артисти - бідні завжди їх голод підганяє йти до мети голод і дівчата, найкращий стимулятор перший спонукає, другий провокатор.
Якщо життя здається геть простяцьким і лиш дурницями забита голова тоді кінчай з етапом холостяцьким бо ще нема плодів а скоро вже жнива.
Лірика — це відображення людської душі, її найглибших переживань, мрій, болю та безмежної радості. Вона відкриває перед читачем внутрішній світ людини. У цьому розділі нашого поетичного порталу сучасні автори діляться своїми ліричними віршами, перетворюючи власні емоції на римовані рядки, які здатні торкнутися найтонших струн серця.
Сучасний ритм життя часто залишає нас без сил на емоційне відновлення. Саме тому читання чуттєвої поезії стає справжньою віддушиною. Авторські вірші допомагають зупинитися на мить, замислитися над вічним, знайти відповіді на складні життєві питання або просто насолодитися красою українського слова.
Колекція платформи щодня поповнюється новими творами від авторів з усієї України та з-за кордону. Їх можна розділити на кілька ключових напрямків:
Ліричні вірші виконують роль своєрідної арт-терапії. Коли ми читаємо рядки, які співзвучні з нашим поточним станом, ми розуміємо, що не самотні у своїх переживаннях. На нашій платформі ви можете не лише читати ці твори, а й зберігати їх у власні книжкові добірки.
Запрошуємо вас поринути у чарівний світ лірики! Підтримуйте авторів у коментарях, цитуйте їхні вірші у соціальних мережах та надсилайте ті рядки, що найбільше вразили, своїм близьким.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.