Ніч, закосичена літнім дощем.
Спрагло запечені губи землі.
Сльози росою скрапують з листя.
Крильце метелика ніжно вібрує.
Вітер травинки у коси сплітає.
Порох з повітря смокче вологу.
Нудно стрекоче коник у житі.
Зорі ллють сльози рясного дощу.
31.03.1998 ©Ірина Вірна
