Як полечу я в синє небо,
розправлю свої руки-крила,
тоді згадаю я про тебе,
і біль свій на землі покину.
І усміхнеться мені сонце,
обніме тепло і спокійно,
і серце моє, як віконце,
розкриється назустріч мрії.
І ти згадаєш про світанки,
як прокидався біля мене.
Та все розтане, як серпанок,
А я полину в синє небо.
30.11.2001 ©Ірина Вірна
