Ти зібрала погляди на собі —
Чоловічі і, навіть, десь жіночі.
Мене маниш у пристрасній жадобі —
О, як палають твої карії очі!
Ти стоїш в центрі старого міста,
Щира посмішка пестить бруківку.
Наче квітка якогось флориста —
Й, можливо, чекаєш листівку.
А, можливо, дзвінок на мобільник?
Але зустріч була б особливою.
Серце б’ється, як новий годинник —
Прошу, будь ти зі мною грайливою.
Ти — княгиня південного міста,
Саме так я тебе малюватиму.
Манікюр — у червоне намисто.
Я завжди так тебе пам’ятатиму.
Відкладу свій листок, олівець
І розправлю каштанове волосся.
Я — кохання ще той фахівець:
Вплету щастя, як прядки в колосся.
І нехай я тебе віднесу
На руках в непристойні бажання…
Я тебе у собі понесу —
Як весну, що спинила чекання.
<br>Ігор Перегняк
