Знайомий капелан не носить зброї,
Але тримає небо на плечах.
Він бачить сльози навіть у героїв,
Молитвою він гасить лютий страх.
В його руках — хрести і сигарети,
Священник теж боєць — і просто брат.
Він знає все, про що мовчать газети,
І як в окопах молиться солдат.
Він пахне порохом і свіжим хлібом,
Несе живу молитву в бліндажі.
Шепоче тихо під холодним небом:
«Помилуй, Боже, збережи усіх…»
Відспівує він тих, хто став зірками,
Та хрестить тих, хто йде в запеклий бій.
Між грішною землею й небесами
Він — тиша між землею й світом мрій.
На фронті капелан — це варта неба,
Він світить там, де найтемніша ніч.
І не питає, скільки болю треба,
А просто йде крізь нього віч-на-віч.
16 травня 2026 р.
