Затримка. Тест. Очікувана звістка.
Це все в новинку… Я навколо неї
Кружляв, немов метелик у колисці.
Оберігав, плекав свою лілею.
Тулився вночі, живота торкався.
Та все чекав на перше те УЗД:
Кого Аллах пошле нам у руки?
«Поїду до своєї лікарки, бо де
Ще так зуміють все розпізнати?» —
Казала моя віддана кохана.
Та лікарка ніколи не помилялась!
Аж раптом дзвонить, наче з-за туману:
«Тут дивна аномалія якась…
Не роздивилась, як не намагалась…»
Але ж ім’я вже ми обрали,
Я ходжу й сяю, бо душа зажглась.
Від гордості аж плечі ширші стали,
Хоч в голові — думок легкий кавардак:
Як на руки узяти це маля мале?
Як колисати? Памперс — як і так?..
Душа від щастя й страху аж сія,
І серце б'є, як барабанний бій.
Приїхала кохана. Сяє вся!
Сюрприз тримає: «Ну-бо, любий мій!
Пробий цю кульку, якщо взнати хочеш,
Кого Аллах під серцем дав носить!»
Я шпилькою колю — під сплеск доньки
Злітають сірі стрічки в одну мить…
Нічого не збагнув. Колю ще раз —
І знов сіріють стрічок завитки…
«Це хлопчик! Хлопчик!» — старша кричить враз,
І вгору полетіли пелюстки.
І тут до мене дійсно дійшло,
Що син народиться! Мій син! Мій сокіл!
Якого так чекав, щоб розцвіло
Життя моє у радості глибокій.
Він прийде в світ — продовження моє,
Мій гордий птах, моя надія й сила.
Дякую Аллаху, що ти в мене є,
Що Він нам обом синочка дав,
Якого я любив ще до народження,
Та до Бога відкриємо йому дорогу.
