На березі Дністра

Моє дитинство босоноге —
Та безтурботності пора,
В якій не зналося тривоги,
Живе на березі Дністра.
Смакує стиглу полуницю,
З колодязя водицю п’є,
Щоліта йде у Зарваницю —
Та кажуть, сили додає.
Зимою в сніжки воно грає,
На санах, гучно сміючись.
Його удома всі чекають,
Воно ж під вечір, крадучись,
Замерзле, мокре, та щасливе,
Яке не знає ще образ…
Моє далеке, моє миле,
Побачити б тебе ще раз.<br>Христина Марищук