Я плакала, не проронивши сліз.
Дощем з небес вмиваючи обличчя.
Тебе крізь ніч, від мене потяг ніс.
Вистукуючи мантри з під коліс.
Тепер між нами тільки телефон.
Він вміє відстань перетворювати в смайли.
Віддавши почуття в його полон,
Буду чекати зустрічі насправді.
Візьму тебе і міцно обійму
Заплющю очі і тоді прокинусь.
Губами до щоки твоїй торкнусь.
Ти скажеш, що мені це все наснилось.<br>Ольга Вінтер
