Не моє це — якісь забага́нки,
Не озвучу я їх, не чекай,
Тішить сад квітом, росами ранки,
Утіша позолотою гай.
Голубінь неба тішить безкрая,
Всякий птах, що у ньому летить,
Подарунків від тебе не мала
Й не чекаю і не кортить.
Теплотою від тебе не віє,
Ніжність, знаю, тако́ж не твоє,
Із тобою душа моя тліє,
Ти біда моя, горе моє.
24.10.2025.
Ганна Зубко
