Не поверну вже я тебе ніколи,
Це чітко розумію і сама.
Ти пішов до іншої назавжди,
Бо до минулого нам вороття нема.
Ти стер сліди, палкі свої цілунки,
Спалив мости, що зводили роки.
Моє життя малює нові візерунки,
І серце крають лише сумні думки.
Шукав ти у коханні ласку й світло,
Я щастя тобі дати не змогла.
Коли пішов, так серце защеміло,
Бо поміж нас тепер стоїть стіна.
Як спогади про тебе ранять душу!
Корю себе, що втратила тебе.
Тепер вночі і вдень зі мною туга,
Сумую за тобою кожен день.
Приспів:
Не поверну тебе вже ніколи,
Та й запізно щось мені міняти.
Ти пішов так легко від мене,
Не змогла я тебе наздогнати.
Серце тягнеться тільки до тебе,
Та до мене ти зовсім байдужий.
Не поверну тебе я ніколи,
Вже кохання нове тебе кружить.
У душі ти лишився назавжди,
Час біжить дуже швидко, нестримно.
Довго були з тобою ми разом,
І без тебе мені дуже зимно…
Ти розумів: я не жила тобою,
Не цінувала я твого кохання.
Ти все ж кохав та милувався мною,
Лише у відповідь отримував страждання.
Я віддала б усе, щоб повернути
Ті дні, коли ти був завжди зі мною,
Але, на жаль, тебе не повернути —
Ти вже не хочеш бачитись зі мною.
Ти десь із іншою тепер далеко,
А я одна — нехай усе так буде.
Можливо, зможу вгамувати серце
Й щасливі дні з тобою всі забути.
Бо не минуло ще кохання й досі,
Все усвідомлюю і добре розумію:
Нічого повернути я не в змозі,
З тобою бути я донині мрію.
Приспів:
Не поверну тебе вже ніколи,
Та й запізно щось мені міняти.
Ти пішов так легко від мене,
Не змогла я тебе наздогнати.
Серце тягнеться тільки до тебе,
Та до мене ти зовсім байдужий.
Не поверну тебе я ніколи,
Вже кохання нове тебе кружить.
У душі ти лишився назавжди,
Час біжить дуже швидко, нестримно.
Довго були з тобою ми разом,
І без тебе мені дуже зимно…
ПІСНЯ
9.06.2026 <br>Лариса
