я знаю,
що це того не варто.
відчувала все, що знала.
і коли розмови вже не оминути,
кажу прямо,
що вода то було місце сили.
то був дім,
емоцій вирій.
кожен програш,
перемога,
все це у мені надовго.
так,
горіла,
як одразу зрозуміла,
більш не в силі,
потонула.
але відчувала я усе:
старт,
вода,
секунди в ділі.
так, я знаю всі ці миті,
відчувала, прожила.
як пальці проходять крізь воду,
як ти чекаєш свистка,
як ідеш туди з тривогой,
а виходиш у життя.
як була рада бачити себе в призах.
я все відчувала,
я все пам'ятаю,
та цього вже в мене немає.
та згадую завжди я запах, старт,
тумбочки й людей,
що подарував мені басейн.
як переживала тренер,
як виходила на старт.
як раділи мої друзі,
коли була друга я.
коли знала,
що не дотягну,
підтримка їх була шалена.
і вірила в них я,
мене любили й цінували,
не було там чогось ще.
в них залишила я все.
у воді слова пусті,
і болі там нема.
там тривоги всі мої залишила я.
б я знала,
що там добре,
і була готова я
йти туди, коли погано,
коли болить голова.
і не важливо,
що болить,
там добре буде,
лиш повір.<br>Аніта Артюх
