А я сказала вперте — «Ні»,
І світ нехай цим обійдеться,
Пітьма танцює у вогні,
А в льоді світло відгукнеться.
Застигне часу рваний пульс,
Немов смола в сосновій рані.
Не буду більше пішаком —
Вогнем повстану у тумані.
Хай трісне небо, як кришталь,
І виллє срібну ртуть в долоні.
Гартує біль холодну сталь —
Страхи дубіють у бетоні.
Стікають маски із облич —
Знайомі… та чуже, студене…
Летить в безодню чорна ніч —
Впівсили жити… не для мене.
Мій бунт — спалити й змити бруд:
Не з попелу ростуть алмази.
А замість сліз — німий салют
Із непромовленої фрази.
Але я жінка… І в мені
Палають кригою надії.
І часто моє вперте — «Ні»
Ламають потаємні мрії…
03 липня 2026 р.
