Мені колись розповідала мати
Як окупанти бігли із села.
І разом з ними змушені тікати
Селяни від велика до мала.
Я не могла тоді ніяк сприйняти,
Як це свої стріляють по своїх
Лише тому, що поруч є солдати
І є наказ щоб винищити їх.
Та зараз розумію як ніколи
Всю безпорадність мешканців межі.
Коли з обох сторін, і так по колу,
Їх бомбардують наші і чужі.
Пани деруться, а холоп воює.
Воєнні б'ються, а вмира народ…
І буде так, допоки всім керує
Бездарний самовпевнений *урод.
Історія написання:
Олешки між двох вогнів.
По дворах валяються невибухнувші
українські і російські дрони. Вибухають
міни і снаряди, які летять з обох боків.
Особливо прикро те, що здебільше
потерпаємо від прильотів з правого
берега, зі сторони Херсона. Часто
складається таке враження, що, полюючи
за окупантами в Олешках, ЗСУ забувають
про присутність тут цивільних – громадян
України попри все.
*Урод – це не про Зеленського, якщо хтось не зрозумів.<br>Боб
