Тіло хоче спати, розум у тумані.
"Стоп.Де я?" — дезорієнтація… О ні!
Холод.Люди. Шум. Я пливу вулицею.
Всі наче роботи,скрипти їх прості: рухи, слова, порожні голоси.
Але раптом — в натовпі безликих силуетів — ти.
Твій крок,твій сміх, постава, живе слово —
Все в тобі кричить:"Я живий! Я не програма!"
Давай розмовляти по душі. Кожного ранку. Чашка кави.
Давай всиплемо в неї щедро цукру.
І давай зробимо світ таким же солодким і затишним,
як ті ранки,що ми присвячуємо один одному.<br>Пасльон на березі річки
