Очі твої — мов небо після зливи,
У них спочине мій яскравий день.
Вони такі глибокі й полонливі,
Що серце просить про любов пісень.
В них промінь сонця ніжно тане,
І грає вітер між зіниць.
Очі, в яких світанок стане,
Й зникає шепіт таємниць.
Коли дивлюсь — втрачаю втому,
Весь світ згасає, ніби в сні.
Твої очі — мій шлях додому,
Мій ранок, що живе в мені.
