Палата №5

Лежу в палаті номер п’ять –
Усе немов в п’янкім тумані…
Життя тут звикло догорать
В цім сірім, кам’янім капкані.

На стелі бачу зморшки літ
Серед бридких малюнків цвілі.
Ці стіни бачили завіт,
А нині – тонуть у безсиллі.<br>Макс Громов