Буває, слово, як дріжджі, грає,
Рядок за обрій плавно спливає.
Ось тут — метафора, мов родзинка,
А там — іронії сміх — начинка.
Комусь — солодкі, про сни та квіти,
Щоб душу взимку могли зігріти.
А хтось чекає на перець в слові,
Щоб надихало на думки нові!
Наклала віршів уже на тацю —
Та я не хочу ще зупинитись.
Печу я вірші в жаркій духовці,
Гартую назву у заголовці.
Їх покриває смачна скоринка,
Бо кожне слово — душі частинка!
29 березня 2026 р.
