Буває, слово, як дріжджі, грає,
Рядок за обрій сам випливає.
Ось тут —метафора, мов родзинка,
А там — іронії сміх, начинка.
Комусь —солодкі, про сни та квіти,
Щоб душу взимкумогли зігріти.
А хтось чекаєна перець в слові,
Щоб надихалона думки нові!
Наклала віршів вже повну тацю.
Та я не хочу ще зупиняться.
Печу я вірші в жаркій духовці,
Гартую назву у заголовці.
Їхпокриває смачна скоринка,
Бо кожне слово — душі частинка!
29 березня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
