Пробуджений кріпак долає бар'єри.
Для нього режим сьогодення – як для тварини вольєри.
У чому концепція сучасного світу?
Прийшло розуміння, що це поле для цвіту.
Так, саме так – для майбутнього цвіту,
перед початком новітнього заповіту,
що вмикає серцям просвіту.
Мов вибухова армада зеніту.
Розуміння прийшло не зі звичності світу.
Усьому вина – циклічність еліти.
Вона досягла – афект пріоритету,
та втратила – долю імунітету.
Відтепер люду не потрібна форма силуету.
Вагомість для них – сутність секрету,
секрету, якого ніхто не надасть.
Долання по суті одне – через пристрасть.
Постійно впадати у рух, не дивлячись на клопоти,
і зупинятись не треба. Характер та свобода – оце наші квоти.
Сила, харизма – то все Верховина,
а от незалежність і воля – ось це вже вершина,
вершина, яку нікому не здихатися.
Краще вже – в озері брехні з ящика захлинутися.
Для когось звучання цих слів не примкнулися,
отже, від колообертів страждань не вжахнулися.
А деякі вирішили збагнутися,
назустріч особистому обернулися.
Почали вони щось зовсім маленьке,
але згодом – це перетвориться на дещо священне,
священне для себе – і тільки для себе.
Не будучи черговим, що дивиться в небо.
Небо – то все є клопота,
воно не додасть нам якоїсь там квоти.
У нас у всіх є найважливіша клопота:
визнання, що це є єдине – зріст і свобода.
Зріст не буває з додаванням у життя рабсили.
Так змусили вважати лепрікони-дебіли.
Зріст – це не придушення волі,
це її розквіт, як нарцису на полі.
Вагомість зросту – дорівнює нашій крові.
Саме тому увага йому як основі.
Тут немає релігійного чуда,
лише будова і фізіологічна структура.
Воля -то серце, зріст – то є кров.
Дії – судини, характер – є мозок.<br>Артур Савчук
