Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Ми бачимо відбитки в дзеркалах, Вітринах, вікнах, у воді скляній… Ми залишаєм втомлений свій страх У амальгами тріщині німій. Просякнуті подвійністю світів, Де кожен крок повторює наш рух. Крізь товщу скла і глянцевий прибій Ледь проступає наш далекий дух. За склом вітрин, де світло є густе, Нашіптують ілюзії […]

Ах, вам жара! Так буде прохолода! Із тридцять на п'ятнадцять відразу. Така мінлива видавалась погода, Немов на когось вилила образу. Ховались в тінь від сонечка завзято, Спасалися в водоймах цілоденно. А я в душі несла з собою свято, Хоч виглядала просто і буденно. Це твій дзвінок навчив життю […]

В жовтих кристалах солодкого меду — Є крихта суму й гіркого покою. Наче бурштинове сонце із неба В чашку повільно стікає сльозою. Тихо на землю спускається вечір, Капає медом на дошки підлоги. Ніч темну шаль накидає на плечі, Й дихати вільно не маємо змоги. Небом Ведмедиця тихо крокує, […]

Не розмовляй, і не пиши, І в сни не йди мені ночами. Лиш дивну схожість залиши Від шелесту дерев з дощами. Не дорікай, згаяний час Пролився квітами духмяно. І в темінь згадками про нас Мелодія лягла слухняно. Не осуди, любов була, Просилось серденько на чати. Веселка воду там […]

Далекий грім і довге відголосся, Грози, хоч ждали, так й не відбулося. Та хмари наступають знову й знову, О, розіграють ще виставу нову! В історії оцій лише розв'язка, Я вже забула, що існує ласка І теплота солодка губ жагучих - Я не з когорти істинно везучих. У них […]

Далекий грім і довге відголосся, Грози, хоч ждали, так й не відбулося. Та хмари наступають знову й знову, О, розіграють ще виставу нову! В історії оцій лише розв'язка, Я вже забула, що існує ласка І теплота солодка губ жагучих - Я не з когорти істинно везучих. У них […]

Далекий грім і довге відголосся, Грози, хоч ждали, так й не відбулося. Та хмари наступають знову й знову, О, розіграють ще виставу нову! В історії оцій лише розв'язка, Я вже забула, що існує ласка І теплота солодка губ жагучих - Я не з когорти істинно везучих. У них […]

Далекий грім і довге відголосся, Грози, хоч ждали, так й не відбулося. Та хмари наступають знову й знову, О, розіграють ще виставу нову! В історії оцій лише розв'язка, Я вже забула, що існує ласка І теплота солодка губ жагучих - Я не з когорти істинно везучих. У них […]

Люблю, люблю і день мені не день, Коли твоїх очей нема зі мною. Збираю ніжність похапцем до жмень, Що аж боюсь - з тобою що накою. Не попадайсь мені в хвилини ці, Змету з лиця всіх гордощів абсурди. А за вікном танцюють горобці, Заманюють весну до свого гурту.

По різних кімнатах, У різних смартфонах. "Від хати до хати" Той час не догониш. Самотність це ж просто - Годинник тут лише. Безлюдний той острів - Час згадки колише. По різних містах, Та і різні країни. Від замку у снах Лишились руїни...

З часом росте не мозок. З часом зростає досвід. З часом стаєш холодним - Гасне емоцій шал. Пристрасті не керують. Вчинки вже не безглузді. І не літаєш у хмарах... Серце стає німим. 03.01.26

Людина мріє збудувати дім, Щоб жити в нім, щоби радіти в нім. Людина хоче збудувати дім: Складає план, шукає де, і чим, І хто, і як його збудує, Чим зможе оплатити тим, Хто будуватиме. Людина має збудувати дім І будівничих підбере передусім Щоб кращі з кращих. І щоб […]