Вірші про життя: глибока поезія, мудрість та мотивація

Скільки того життя?.. Стільки, Скільки вміститься в диханні. І водночас — ціла вічність, Якщо жити є бажання. Не в роках секрет, не в часі, А у діях — ось у чому. Якщо серце небайдуже — Йди і не зважай на втому. В когось — це дорога довга, А […]

Убив, переступив і пішов далі. Ідеш — іди, не повертай назад. Воскресну, відновлюся у деталях, Без допомог нещирих та порад. Із попелу зберу себе поволі, По крихтах світло в серці віднайду, Із болю витчу силу — і ніколи Я більше вже не упаду в пітьму. Ти думав — […]

Життя навчає цінувати Любов, кохання через втрати, Погоду гарну — через грози, А радість, щастя — через сльози. Як правило, коли втрачаєш — То порожнечу відчуваєш. Спустошеність, думки тривожать, Життя іде, тривоги множить. Утраченого не вернути, Та треба сенс його збагнути: Не вивчивши уроків долі — Не буде […]

Справжня жінка завжди різна — То весела, то сумна, Іноді буває грізна, То небесна, то земна. Справжня жінка — це стихія: То вогонь, а то вода, В ній і правда, і надія — В ній любов завжди жива. В ній — світанки і тумани, Грози з блиском в […]

Залишити демонів, вийти із клітки І йти по життю — усміхаючись, Легкою ходою, даруючи радість, У відповідь вдячність збираючи. Залишити морок — побачити світло, Всім серцем його відчуваючи, Життєві уроки дає саме небо, Свій шлях у житті обираючи. Не кликати тіні, забути про рани — Вперед — шлях […]

Ніжна гілка бузку на дорозі лежить, Сиротливо піднятись не в змозі. Її пестить лиш вітер — та не оживить, Лиш гойдає пелюстки в тривозі. Аромат її ще у повітрі стоїть, Та ніхто той бузок не тривожить. Наче спомин про те, що уже не болить, Та із пам’яті стертись […]

Ти не сказав мені тих слів, Які відкрите серце ждало, Вони, мов тінь несмілих снів, В ефірі тихо зависали. Ловила погляд, кожен жест. Ти не сказав… а я мовчала, Хоч як було, та врешті-решт Невтішну правду відчувала. Слова для мене — цілий світ, Хоча вони — просте бажання, […]

Зупинило сонце біг — Ніщо душу не колише, Навкруги, мов влітку сніг, Все затихло, чути тишу. Небо стелиться легке, Наче спомин незбагненний, І торкається думок Вітер тихий і смиренний. Десь далеко гомін днів Розчинився в білім світі, Загубився серед слів, Що лишились непролиті. Серце слухає себе, Як мелодію […]

Одного разу , наче над червоними полями , Я і королева , літаєм , наче пелюстки . Ми з тобою і завжди Літаєм в хмарах . Вітер і море , не мають правди , А риби плавають в озерах . Море землю опускає , Вітер сонце захищає . […]

Нехай у мене будуть вороги, Що бризкають отрутою довкола. Плітки брудні розносять залюбки, Поливши брудом всіх і все навколо. Мене це не зламає, - навпаки Додасть наснаги, щоб удар відбити. Сильнішою стаю, їм завдяки. Здолавши ворога, продовжую я жити. Аби не зрада, в спину ніж, удар, Не віроломство […]

Нехай у мене будуть вороги, Що бризкають отруйною слиною. Плітки брудні шепочуть навкруги, Від злоби давлячись, у мене за спиною. Мене це не зламає, - навпаки Додасть наснаги, щоб удар відбити. Сильнішою стаю, їм завдяки. Здолавши ворога, продовжую я жити. Тільки не зрада, в спину ніж, удар, Не […]

-Освячена земля - Летить лелека сіро-сизий, пливе по небу мокра хмара, та дощ збирається напасти, пошарпати й змочить лице. Кропив те поле він нещадно, де народились, жили й вмерли, він кровью й потом освятив їх, той скрючений і всохлий дід. А дощ пішов, і рушив в землю, зарився […]