Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Уже набридло воскресати, То може залишити хрест? І не тягти його на гору, Зробити вже рішучий жест. Навіщо безкінечні кола? Де кожен крок — це пальці в кров. Коли чекає вись прозора, Й не можна все почати знов. Хай ідоли стоять в пустелі, Чекають дива від ікон. Я […]

Уже набридло воскресати, То може залишити хрест? І не тягти його на гору, Зробити вже рішучий жест. Навіщо безкінечні кола? Де кожен крок — це пальці в кров. Коли чекає вись прозора, Й не можна все почати знов. Хай ідоли стоять в пустелі, Чекають дива від ікон. Я […]

Так вірила — що можна все спасти, Перетерпіти, згладити кути. Та перед прірвою із суму й гіркоти Я зрозуміла: час мені піти. Це не було хвилиною гордині, Не мить образи і не ріки сліз. Я берегла, що є в мені понині, Щоб зупинити цю лавину криз. Я рятувала […]

Тонким дурманом огортає, П'янкий удачі аромат. В душі раптово розквітає, Надій спокійний тихий сад. Він пахне ранньою росою, Промінням сонця на стіні. М'якою мокрою травою І спокоєм у глибині. Цей дух веде через тумани, Стирає тіні прикрих втрат, Загоює колишні рани — П'янкий удачі аромат… 30 травня 2026 […]

Сліпий туман січе нічні дороги, Неспішно перехожий йде в пітьму. І випадковість — натяк на тривоги, Не знаючи ні звідки, ні чому. Та кожен збіг — це виткане суцвіття, Де нитку тче невидима рука. Крізь лабіринти та глухі століття Тече подій заплутана ріка. Все ж випадковості — не […]

Крок і погляд. Спалах. Струм. Два життя — в один костюм. Вона — світло від комети, він — загублений в тенетах. Він, як вектор, — прямо в ціль, вона — море, шторм і сіль. Разом — безлад і структура, мов жива карикатура. Він — залізо і канон, вона […]

Крок і погляд. Спалах. Струм. Два життя — в один костюм. Вона — світло від комети, він — загублений в тенетах. Він, як вектор, — прямо в ціль, вона — море, шторм і сіль. Разом — безлад і структура, мов жива карикатура. Він — залізо і канон, вона […]

Коли приходить час і гаснуть звуки, І тінь лягає на розмиту грань, Ховаються тремтячі кволо руки В полон порожніх, марних сподівань. Приходить Смерть буденно, без вагання. Там не коса, не морок, не імла. Там дзеркало твого єства й палання — Усього того, чим душа жила. Вона вбирає все: […]

Коли руйнується твій звичний світ, Зсипається остання позолота, Згорає до коріння пустоцвіт, Засмоктує із розпачу в болото. І думаєш, що знову втратив шанс, Хапаєшся за скалки і минуле, Та у руках тримаєш лиш аванс Ілюзій, що давно уже поснули. Подеколи, щоб скинути ярмо, Потрібно все віддати до останку. […]

Вітер виє, мов звір уночі, Сіра тінь лягла на поріг. Ходить тьмою й шукає ключі, Той хто душу продав — не зберіг. Слово чорне — тягуча смола, Впало тихим прокляттям на дім. Де колись любов розцвіла — Тліє попіл, і їсть очі дим. Бродить світом непрощений прах, І […]

Грають хвилі біля моїх ніг, Донести до мене щось хочуть. З радістю я б їм допоміг, Що вони мені напророчуть? В моря даль утікає мій погляд, Там, де сонце із хвилею грає, Промінців золотиста зграя Мені проблеском промовляє. Утечу я з хвилею вдалину, Позабуду про всі незгоди. Берегу […]

Він не бере до рук ні пензля, ні ножа, Його майстерня — люди й вразлива душа. Ущент розсиплеться упевненість на прах, Коли зростить він у душі тягучий страх. Він не лишає по собі брудних слідів, Направить впевнено туди, куди хотів. Вдягає маски, що пасують під момент. Для нього […]