Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Ми дивимось крізь час у невідомість І бачимо невідворотність дня, Там тиша, наче вичавлена совість, Стікає під колеса навмання. Там ліхтарів заіржавілі голки Прошиють небо жовтим кришталем, І ми повземо, немов бліді бджолки, Крізь соти географії й арен. Годинники стоять німі, мов сфінкси, Загорнуті в туману полотно, І […]

Вечір мружить чорні очі З іскорками у зіницях, Розсипає морок ночі На дахи і на дзвіниці. Він вдихає синій попіл Зі згасаючого неба, Місяць, ніби ясний докір: — Тут межа... Не йди. Не треба. Час стікає, тече ртуттю, По асфальтових дорогах, Ліхтарі палають люттю І освітлюють пороги. Там, […]

Іржаве світло падає в шухляду, і ніч фарбує стіни в антрацит: крізь пальці часу я ковтаю зраду, де кожен спогад — то старий граніт. Кімната дихає їдким озоном, думки сплелися в дротяний клубок. І тиша грає жовтим грамофоном, Хвилини медом капають в пісок. Ми кидаємо не слова — […]

А потім тільки ми… і решта — дим, Що осідає на розбитий брук. Ми ловимо оцей химерний ритм, Де погляд — вибух, кожен дотик — звук. Змиває вечір з неба акварель, Тікають тіні у провулки міст. Ми двоє — як уламки давніх скель, Що віднайшли загублений свій зміст. […]

Я бачила сльози коне́й, Болить і тепер, як згадаю, Страждання усякі й людей До серця свого́ допускаю. Ті очі, той погляд... О мить! Дозволь мені те все забути, Втомилась від то́го болить, Якби́ вже по-іншому жити. Без драм, без тривог, суєти, Ні в чому себе не корити, Життя, […]

В кварта́ли зайду́ дивні, старі, Де поверхів зовсім немає, З минулого віку будинки такі, Цікавість перемагає. Вітром неначе туди занесло́, В епоху далекої миті, Де чудні двері, незвичне вікно, І ґанки всі хмелем обвиті. Квіти звичайні, маленькі сади, Шпоришем тротуари вкриті, Скрізь раритет, що не кажи, Та в […]

Щастя шепоче в розсипаних крихтах, В тріщинах глини старої піали. В пахощах чаю із медом. У квітах, Що мимоходом долоні зірвали. А не в литаврах, не в сурмі параду — В диханні дому, у тихій розмові, Там, де собака дає тобі лапу, Де можна бік почесати котові. Сонце […]

Ти мій sos, спасіння і розрада. Ти найближче, біля вушка ось. Телефон рятує, так це правда І не треба іншого когось. Захід сонця і рожеві хмари, Ми не бачимо разом, а жаль. Та приїзд нежданно громом вдарить, Вже для інших неозора даль. Ти мій sos, спасіння і розрада. […]

Зима ця заплакана, на втечу приречена. З тобою по-всякому із дня аж до вечора. Байдужості іскорки, то спалахи відчаю, Я слова вже лишнього уголос не вичавлю. Ти тішишся сказаним, надуманим мучишся. Брехнею цікавишся, дарма що не учишся. Сяк-так дозимуємо, сяк-так - телефонами, А душі вже виразно давно поза […]

Після любові, що буває більше - Байдужості, зневаги, чи жалю? І я палю свої колишній вірші, Не вірші, а минуле все палю. Ще й як горить і чорним дотліває, Такий одвіку колір є журби. Не вірить серце, що ще покохає, Ворушить вітер вітами верби. А поки доля ще […]

На вулиці хуртовина. Це моя провина. Десь померла якась псина. Це моя провина. Плаче гірко так дівчина. Це моя провина. У друга зламалася машина. Це точно вже моя провина. В Америці стрілянина. Безперечно це моя провина. Не дозріла ще малина. Моя провина, моя провина.

Такий ти в мене молодець! Невтомно і безупинно ти працюєш. Неначе за свободу той борець, Не покладаєш рук і в вус не дуєш. Поки однолітки усі байдикують, Твій пріоритет – робота. Нехай, нехай вони кепкують, Вони застрягнуть і підуть у болота. Що? Яка ще за роботу нагорода? Таке […]