Вірші про життя: глибока поезія, мудрість та мотивація

Темрява — це лише тінь. Коли здається, що сил немає, знай: ніхто не згасив світло. Воно все ще там. Всередині. ​Шлях може губитися. Сніг — глушити весну. Але надія — це не втеча в мрію. Це спуск у глибину. ​Воно не гасне саме. Воно чекає. На тій самій […]

Я дякую Богу за вроду свою, За всі свої вміння, таланти і долю. За те, що я міцно ногами стою За те, що маю сильную волю . Я дякую Богу за світло в собі, За шляхи, які радо проходжу За миті щасливі старі і нові, Дні із любов'ю […]

Не забирай у мене сни, Помилуй, старість, зжалься, Забрала молодість --- бери, Надалі не знущайся. Більш не нагадуй про мій вік, І не тривож хвороби давні, При ме́ні розум, ще не втік, То ж не такі і дні печальні. Не поспішаючи в них йду, (Як добре не спішити!) […]

Весна. Вівторок. Сукня в смужку. Довіра. Щирість. Тепла дружба. Надія. Віра. Кава. Секс. І нелюбов. Без цукру все. Чекання. Пустота. Страждання. Не перший. Але хай останній. Зневіра. Втрата. Крик в подушку. Цемент на серце. Сталь у душу. Холодне слово. Недовіра. Непрощення собі. Без міри. Життя. Робота. Дім. По […]

Весна. Вівторок. Сукня в смужку. Довіра. Щирість. Тепла дружба. Надія. Віра. Кава. Секс. І нелюбов. Без цукру все. Чекання. Пустота. Страждання. Не перший. Але хай останній. Зневіра. Втрата. Крик в подушку. Цемент на серце. Сталь у душу. Холодне слово. Недовіра. Непрощення собі. Без міри. Життя. Робота. Дім. По […]

Ти пам'ятаєш? - Забуваю. - От знову граєш! - Я не знаю. - А що, болить? - Ти не священник. - Іще б в ту мить... - Це вже без мене. - Гаразд. Не суть. Бувай здорова, Не згадуй зле. - Слова - полова. Твої - удвічі, Нуль […]

Прокидається місто, вже схід Світить сонцем, похмурість зникає, Кажуть -- шириться знову кові́д, Та, на щастя, ніхто не вмирає. Із новин --- все ракети летять, На нас, мирних, стомились війною, Чого не́люди ті ще хотять? Доки житимем з тою бідою? Зимний січень,незвичний,а там, Трохи далі, --- весна на […]

Могутньою рікою час біжить За миттю мить він тягне за собою. Не наздогнати прожиту вже мить У нескінченність мчить вона рікою. Нарешті всі ілюзії пішли, Звільнили місце для гіркої правди. Полинули у небуття казки Залишили мої мізки назавжди. Дав Всесвіт розуміння почуттів, Забрав всі сумніви, закинув у безодню. […]

Яскраве сонце, білизна́ Засліплюють вже очі, Кіт притулився до вікна, Про щось своє муркоче. Бабуня хрестиком рушник Терпля́че вишиває, А мій терпець кудись вже зник, Й рука пальто хапає. І биті валянки для ніг, У теплих рукавицях, В хустині грубій --- й за поріг, Мороз де, сніг іскриться. […]

Добри́день, доню! Як живеш? Давно тебе чекаєм, У вікна дивимось, чи йдеш, В воротях виглядаєм. А знаєш, доню, в нас зима, В снігу усе подвір'я, Морозів сильних не бува, А сніг пухкий, як пір'я. За кілька днів та до Різдва Корова отелилась, Тепер удосталь молока, Приїхала б, напи́лась. […]

чай гарячий дає наснагу, наливає душу по вінця теплістю. грудень скрадливо моститься під ковдру, застеляє вулиці м'якою сніжністю. оживають спогади в іскрах сонячних, вже на скронях біліє паморозь. відголоски дитинства тримаю в долонях, прикладаю до серця, переживаю наново: перші кроки твої по хрумкому снігу, перші падіння на замерзлій […]

І знов, іще листки гортаю Своєї книги --- це життя, В сумне, веселе загляда́ю, Дивлю́ся начебто здаля. Невже то я сиджу під тином, Плету віночок з квіточок? Невже то я, мала дитина, Несу важке щось під горбок? Невже то я на призьбі плачу Беззвучно, гратись не кортить, Не […]