Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Мої слова із вуст не вилітають, Та краще я язик свій відкушу. А де ти є, хай інші вже питають, Єдине "збирайся" попрошу. Як ти посмів зухвало вихвалятись, Та ще й при всіх щасливо на виду? Ну й що, що встигла в тебе закохатись, А далі слів гадаєш […]

Чи бувають думки, хоч би вільні від смутку, Коли туга закрила до радості двері? Все життя під чужу танцювати би дудку, Чи залишитись вільним віршем на папері? А дощі, як дощі, ждуть липневої спеки, Щоби бути чеканими в літньому вальсі. Ти в обіймах стояв, та чужий і далекий […]

Траву покошену жалію, Торкну голівку деревію. Вона, як я засохне скоро, В таку привітну літню пору. Цей запах скошеного сіна, Обдерті синові коліна На згадку заберу з собою, Коли не буду молодою. Червнева випливе теплінь, Піску розпечена черінь, Що і ногою не ступити - Усе живе благає пити. […]

Стираю дні народження з життя, І від сьогодні я їх відміняю: Віднині дорогі свої літа Я віником із хати виганяю. І дзеркало не пробує уже Лічити сиві волосини в косах. А я смакую сонячне драже, Йому всміхаюся й дивлюся скоса. Задмухую не свічки, а оскал На торті, зліпленім […]

Ти подзвонив - і в щасті захлинулась, Втопила в нім всі видумки розплат. Душа душі невидимо торкнулась, Хотіла цього більш тебе в стократ. Хоча твій голос був такий привітний, Ще й так зненацька тихо пролунав. Що я забула погляд твій не літній, Не подзвонив би, якби не бажав. […]

Це затишшя до грози. Я завжди боялась грому. Не довірюсь більш нікому, Тільки крапельці сльози. Справжня та була весна - І дощі, і бурі сила. Я пощади не просила, Відійшла лиш від вікна. А тепер у білий грудень Ця гроза моя остання, Із печалі і мовчання - Значить […]

Знов буде дощ, так пахне конюшина, Притихлий вітер міриться на злет. Моя земля кругленька горошина - Найменша з всіх у всесвіті планет. Ще застережені звуки так далеко, Бо ще зібрати хмари грім не встиг. Лиш сонця розпашіле кругле деко, Мабуть, стомилось промені нести. До вечора іще таки чимало, […]

Прибулець лисий, аж побритий. Ти вже приживсь у цьому світі. Стомилася, ти ж ілюзорний, В долонях знов тримаєш зорі. А так, то ніби все, як треба, В очах озерця, чи то небо. І мова звична, навіть шепіт – Перезимуєш, гордий лебідь? Тепла не любиш, прохолоду, Не догоджала звісно […]

Прибулець лисий, аж побритий. Ти вже приживсь у цьому світі. Стомилася, ти ж ілюзорний, В долонях знов тримаєш зорі. А так, то ніби все, як треба, В очах озерця, чи то небо. І мова звична, навіть шепіт - Перезимуєш, гордий лебідь? Тепла не любиш, прохолоду, Не догоджала звісно […]

Життя не робить знижок на ескізи, Наживо пишемо свої дива. І кожні зсуви світу, і всі кризи — Це для душі глибокої жнива. Ми не кришталь, що б'ється від удару — Точильний камінь, що шліфує час. Із холоду пекельного і жару — Гартуємо невидимий каркас. Приймаємо ми виклик […]

Він вибрав твій крок, як орбіту для власного руху, Залізний зачіп на межі різних екосистем. Він думав, що світ підкоряється виключно духу, І міцно вчепився за логіку гострих антен. Він прагнув туди, де асфальт закатав в камінь пам'ять, Де люди не знають, як пахне серпнева земля. Ви двоє […]

Не віриться, що знову уже осінь, Та холодом тривожать уже ночі. А ти приносиш ласку мені й досі: У свято і у дні прості робочі. Не хочеться ні суму, ні зітхання, Хоча вони, напевно, неминучі. Так затишно, бо править скрізь кохання, Аж дні притихли і не балакучі. Я […]