Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

В житті бувають різні дні, Й бувають радісні вони. Ідуть вони один за одним чередою. Дитинство золоте твоє, Коли батьки з тобою поруч. Де їх турбота і тепло Життя твоє оберігає. Щасливі дні, летять вони, Один за одним поспішають, Скоріш прийти, скоріш пройти, Слід свій надовго не лишають. […]

Як би ж то можна, дивлячись на фото, Поринути в кімнати рідного житла. Торкнутися речей, вдихнути в повні груди, Відчути запахи колишнього буття. Того, що ми так мало цінували. Що поруч було — звичне та буденне. Користувались, не помічаючи його. Було своє, здобуте працею щоденно. Набуте за життя, […]

Приберіть руки від мого сина! Собі пропишіть ліки заспокійливі. Шукайте психолога, пийте вітаміни, Лікуйте себе, поки ви безсилі. ​Для нас же Іслам — психолог найкращий, Він — наше все, наше світло і сила. В Корані знайдемо ми вихід у важчий Період життя, що нас підкосило. ​Накази Аллаха пророк […]

Зерно упало на стезю, щоб далі жити, Зерно упало на стезю, щоб всім радіти, Зерно упало на стезю і стало квіткою, Зерно упало і зросло мов маргаритка. Свою красу росою ранньою вбирала, Такою ніжною була, мов біла пава, Та не в саду вона росла, а при дорозі, У […]

І сонце тут не так з-за обрію встає, І вітерець не так мою чуприну обвіває. Я тут ходжу бруківками твоїми, Та повернуть в свій дім душа моя воліє. Ти прийняла, Одесо всіх, хто б не прийшов, Ти не питала, розкриваючи обійми. Дала нам їжу, хліб та кров, Хоч […]

Минув той день, коли були ми вдвох, Коли в житті свічок два вогники палали, Тепер танцює вогник мій один, Твоє життя у землю воском спало. Моя ще свічка мерехтить, Так, важко одному це полум’я тримати, Весь світ блищить, та я у затінку стою, Чужий вогонь очам байдуже вже […]

У пам’яті знову відкрито кватирку, І протяг приносить духмяність дощів. Минуле заходить — несміло і тихо, Надіслане мозком з далеких часів. Там сонце інакше — м’яке і медове, І трави торкаються голих колін. Там кожне забуте, розірване слово — Прозорий, сріблястий, лункий передзвін. Прийшла вона тишком— мов тронута […]

Я світ розфарбую у ніжні відтінки, де сірість будинків — як диво-картинки, де гострі кути закругляють майстри, а небо рожеве палає згори. Крізь скельця магічні не бачу я бід, лиш сонячних зайчиків лагідний хід. Тут люди — герої, а фальш — лиш туман, і лине крізь них світлий, […]

Літо тихо в серці грає, Сонце в небі золоте, Вітер ніжно обіймає, Щастя поруч знов цвіте. Я сміюся — світ ясніє, Наче ранок після сну, І душа моя радіє, В казку тягне чарівну. Хвилі шепчуть край піску нам, Небо кличе в синю даль, Ми блукаєм разом юні — […]

Прокричав півень хрипло світанку, Чула голос його та́кож ніч, Вже рукою подати до ранку, То ж дровами потріскує піч. Дим і ранок з постелі підня́ли, До худоби, в колгосп щоб іти, До криниці з відром, до корови, Хазяї, одним словом, батьки. По стерні розбрикалась телиця, Кричить дід,матюкається вслід, […]

‎Мине століття - стихнуть наші кроки, ‎Затихне звук знайомих голосів. ‎Книгу життя, яку писали роки, ‎В полицях пам'яті сховає темний пил. ‎ ‎У тих хатах, що будували вперто, ‎Де кожен кут ти на віки складав. ‎Оселиться життя нове, уперше, ‎Для тих, хто прийде, це лиш стіни й дах. […]

Коли тиша говорить без слів – Затихають і рвуться розмови. А мовчання, як зашморг із снів, На вуста надягає окови. Це мовчання не крила, а кліть, воно п’є твої вчинки з болота. Сльози ллє, мов заблудлий кричить, Не знаходить ні тропки, ні броду. Не народжений крок занімів, задихнувся […]