Затихне все. Замовкнуть адвокати.
Розсиплеться сувій із молитов.
Не знатимеш, куди і як тікати,
Як заговорить захолола кров.
Не золото у чаші — вчинки й дії,
Не ризи шовкові — лише душа.
Спливуть дороги, де жили надії,
Де кожний крок — вже пройдена межа.
Жебрак і цар там поруч без покрову,
Без свити, влади, без гучних промов.
Поверне вічність слово і основу,
Й приховане на світло вийде знов.
В свої заглянеш очі, аж до суті,
Де кожна фальш — злий опік на лиці.
І зрозумієш — дії не забуті,
І все життя, що несли у руці.
Там пауза. Там істина і щирість —
Свій вирок ти побачиш в дзеркалах.
І зникне врешті-решт грим і дволикість —
Все зважено на вічних терезах…
22 липня 2026 р.
