Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Ми зійшлися, мов тіні, на зламі прозорого ранку, Де під кожним листком затаїлася тиша глуха. Сонце пило росу — золотаву, смачну лихоманку, Але в кожному кроці вчувалася втома суха. Ти приніс дикий вітер, а я — свої змиті дощами Давні шрами доріг і тривожну, як море, печаль. Раптом […]

Рожеві ніженьки, рожеві рученьки, Рожеве личико - це дивосвіт. І оченят два ґудзики, матусі блимають, Відображається в них первоцвіт. І вже на ніжки мале спинається. Вже світ чудовий сам оглядає. Всього торкається й усміхається, Вже починає він своє життя. Спливає літо, спливає осінь, Один за одним ідуть роки. […]

Що очерет колишеш та шепочеш? Що верби похилились до китиць твоїх? Чому з сумом плинуть води у річках? То, мабуть, біль і тугу відчувають, Яка щемить у грудях моїх. По тихим водам і заплавам, По лабіринтах річок, плесам лиманів, Та зграям качок метушливих, Гойдаються на хвилях рідного Дніпра. […]

У вузьких храмах власних правд, де дзвони б’ють лише для себе, живе вогонь — не світлий сад, а попіл слів у тіснім небі. Йому весь всесвіт — чорний знак. Фанатик кроком ріже тишу. Він глухне там, де шепче страх, йому це — істина найвища. В одній-єдиній площині він […]

Спинився час на кінчиках смичка. Застигла ніч, прозора і висока. Струна дощу — тонка і неважка — Торкається задумливого ока. Пливе туман, як лагідний мотив, Між тіней сплять загублені лунання. І день, що так нестримно віддзвенів, Повільно гасне, тонучи в мовчанні. Тут кожен звук — мов видих і […]

Коли згасало світло і слова, А світ згорнувся до німої тиші, Лиш дві душі — скуйовджена й м’яка, Співали оду серцю все гучніше. Навколо — біль, часи без сну і дні… І боротьба виснажлива із тілом. Та кіт мурчав: «Ти зможеш, ти в вогні», А пес дивився віддано […]

Мій час не біг — він тихо проростав Крізь кожен біль, крізь тріщини мовчання. Розбив на скалки все — він так навчав: Терпіти хвилі власного вагання. Він не лікує швидко — він веде, Як річка камінь гладить непомітно. Те, що гуло колись, — вже не гуде, Там, де […]

Коли світ розбігся на «до» і на «після», І тиша упала, немов мокрий сніг, Всі ті, хто мав бути тут поруч, як звісно, Розсіялись, наче туман з-моїх ніг. Слова застрягали, не слухались руки, А в телефоні — гудки без надій. Лишилися стіни — у них біль та муки, […]

Що у мене в голові? — Там не тиша й не порядок. Там думки, як навесні — В різні боки без оглядок. Там питань повний мішок, Відповіді ще без форми. Спокою малий ковток І бурління невгамовне. Там і світло й тінь до дна, Радість, що приходить раптом. Власна […]

Спасає рій думо́к, гноби́ть, Весе́лить, в піт кида́є, У підсвідомості шумить, Увагу привертає. Усяких повно тих думо́к, А може в мене тільки? Змотати б їх усіх в клубок, Закинути до зірки. І ось вже путають зірки́, Ріг місяця обви́ли, І ні початок, край знайти, О, Боже, як втомили! […]

Він — центр галактик, власний ідеал, В очах — лише своє сліпе горіння. Для себе звів надійний п’єдестал, Де інша доля — це німе каміння. Вона несла любов, мов тихий храм, Стелилася в його житті мостами. Та він не знав ні болю, ані драм, Коли вона зламалась під […]

Будуєш паркани з чужих сподівань, Нитки обриваєш, скидаєш окови. Крізь тисячі штучних, гучних виправдань Крокуєш один ти, та губиш основи. Здається, що виграв: свобода і рух, Позаду лишаєш мости обгорілі. У зраді ламається сила та дух, І далі — чи витримають власні цілі? Бо кожне «прощай», що було […]