Вірші про життя: глибока поезія, мудрість та мотивація

‎По темних дорогах, глибоких долинах, ‎Де місяць блідий і холодний висить. ‎Там Лихо старе по стежинах блукає, ‎Шукає він душу, щоб занапастить. ‎ ‎У оці його завжди зимно й самотньо, ‎А пальці - мов гілля сухе й без життя. ‎Воно не кричить - лиш тихенько шепоче , ‎"Прийми […]

‎У хащах темних, де вітер гуляє, ‎На курячих ніжках хатинка стоїть. ‎І вдень і вночі, тиша там аж лякає, ‎Межа між світами мерців і живих. ‎ ‎Сидить там бабуся з сумними очима, ‎У них і вогонь і тиша віків. ‎Вона розуміє природу і духів ‎Завжди на сторожі, не […]

‎Жив він колись серед люду, як всі, ‎Та темрява в серці зростала в тіні. ‎Забув він про світло, забув про життя, ‎І смерть не прийняла його до кінця. ‎ ‎Під місяцем ходить, у тиші гуде, ‎Там холод і страх, ще й повітря гірке. ‎І кров його манить, та […]

‎Стою на горі,де світло й простори, ‎Де гори цілують небесні хмарки. ‎Звертаюсь до вітру, до вільного брата, ‎Щоб те що цікавить мені розповів. ‎ ‎Скажи мені вітре - питаю я щиро, ‎"Чому у життя така стежка мінлива". ‎"То сонце сміється,то хмара гримить, ‎І серце не знає, де правда, […]

Не знаю як --- розцілувала б, Піймавши вітер тих доріг, Очима все би обіймала, Міцніше батьківський поріг. Душею, серцем говорила б, Щоб посторонній слів не чув, Сльозами б стежку поросила, Щоб двір солоність їх відчув. Одне лиш знаю --- не піймаю Нічий вже погляд, в тім біда, Усе […]

Не знаю як --- розцілувала б, Піймавши вітер тих доріг, Очима все би обіймала, Міцніше батьківський поріг. Душею, серцем говорила б, Щоб посторонній слів не чув, Сльозами б стежку поросила, Щоб двір солоність їх відчув. Одне лиш знаю --- не піймаю Нічий вже погляд, в тім біда, Усе […]

Все плаче небо й плачу я, Душею, не очима, Дощем впивається земля, Знов спогад за плечима. Поміж двох меж город уздовж, Впирається в садочок, Звисає яблуко, також Однесенький листочок. І хата зиркає вікном, А потім другим збоку, Сиджу у ній вже за столом, Іще батьки нівроку. Живі ще […]

На роздоріжжі, де туман сідає, ‎Стояли дві сестри - мов день і ніч. ‎Одна - в вінку,що вплетене зірками, ‎Друга - у хустці як холодний лід. ‎ ‎Доля тихенько шепче, " Йди не бійся", ‎Твоя стежина , буде світлий шлях. ‎Хто серцем вірить, той не заблукає, ‎Хай навіть […]

Своє минуле вже втомила, Вертаюсь часто, більше там, Знаходжу щось, що залишила, Також завдячуючи снам. Дні не цікавлять, дуже схожі, Одноманітність б'є ключем, Але з життя вони, всі Божі! Мудрію й тішусь кожним днем. 01.10.2025. Ганна Зубко

Своє минуле вже втомила, Вертаюсь часто, більше там, Знаходжу щось, що залишила, Також завдячуючи снам. Дні не цікавлять дуже схожі, Одноманітність б'є ключем, Але з життя вони, всі Божі! Мудрію й тішусь кожним днем. 01.10.2025. Ганна Зубко

Іде Коляда по білому світу, ‎Із свічкою ясною, з піснею в літу. ‎Зірниця у небі - то Божий вогонь, ‎Що гріє серця і кличе у сон. ‎ ‎Співають дівчата, дзвонять колісниці, ‎На вікнах мороз, аж тріщать рукавиці. ‎А хлопці, як соколи, стукають в хати, ‎Щоб людям добро і […]

Здається, річка знає Як вийти з берегів. Тече і не чекає На трупи ворогів. Весна прийде, і квіти Розквітнуть на лугах! Ти можеш йти, сидіти, Чи плисти в кораблях,- Та все одно пристанеш До пристані ! А там Нікого не застанеш, Бо пристань - це ти сам! Чи […]