Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Стоїть в центрі світу — дзеркальна стіна. Ти бачиш у ній ідеальну подобу. В ній кожна поразка — провина чужа, А твій власний голос — не промах, а спроба. Ти вище за небо, ти глибше морів. Чому ж тоді в грудях так порожньо й тихо? Лиш тіні від […]

Я вдячна всім, хто поруч у читанні, Хто час знаходить для моїх писань, Хто в прозі відчуває справжні грані І в віршах чує відгуки зізнань. Ви — світло тихе, що веде мене, Ваш «лайк» — неначе подих у пітьмі. А коментар — це щось живе, земне, Що щиро […]

Мої згадки — мов дим, що в легені в’їдається гостро, Ніби стіни старі, що стискають мій простір щомить. Я шукаю ковток, я шукаю рятунку чи острів, Але пам’ять у грудях запеклим вугіллям горить. Та є мить, коли світ ніби вчиться мене не торкати, Коли навіть повітря не знає, […]

Коли поряд пустка й нема ні душі, І вітер штовхає та б’є холодами, Ти йдеш уперед, прокладаєш шляхи, Щоб чесно іти, а не бігти задами. Ніхто не тримає за руку тебе, А шлях покриває густий світ туманний, — Ти вчишся долати його і себе І оновлюєш світ, свій […]

Ти мій лисіючий нарцис, Мій символ втомленої вроди. Ти знов над дзеркалом завис, Шукаєш на чолі «свободу». Ти «пудриш» носик, п’єш детокс, Бо зморшка — ніби зайва звістка. Твій ідеал — це анти-Локс, А не якась там гучна чистка. Колись мав кучері густі, Сьогодні — це спокійні хвилі. […]

Нам здається, що все вічне, як стіни, Що ми будем тут ще сто мільйонів літ, Гонимось за грошима, машинами, змінами, Забуваючи, що є фінальний звіт. Ти збери хоч триповерхові хороми, Хоч рахунки, що аж світять від сум. Та прийде той день — відчиняться комори, А в кишенях твоїх […]

Слова, як стріли, випущені вмить, Не знаєш, чи повернеш їх назад. Життя непередбачуване, як ніч, І вмить може настати листопад. Ми думали: "Встигнемо, ще скажем, Попросим вибачення, ще прийдем." Та вже порожньо там, де ми чекали, Останнє слово вже було... А де? І гіркота тепер – наш вічний […]

Я інколи просто втомлююсь бути сильною, Робити вигляд, що все пройде. Посміхатись, коли всередині Щось тихо ламається і гуде. Я не завжди знаю, як правильно, І гублюсь між “треба” і “хочу”. Іноді дуже боюсь залишитись, І ще більше — боюсь піти мовчки. А мені б туди, де можна […]

Я вже не граю ролі для когось, Не підбираю правильні слова. Якщо сміюся — то по-справжньому, Якщо мовчу — то це моя тиша жива. Я вчилась довго не губити себе, Навіть коли хтось ішов без причин. І знаєш… я більше не боюся, Що залишусь одна серед стін. А […]

Мені казали: “будь обережна”, Не помиляйся, не падай вниз. А я навчилась — падати чесно, І з тих уламків складати зміст. Я не свята і не ідеальна, І, чесно, вже не хочу так. Бо в кожній тріщині — щось справжнє, А не красивий, чужий контракт. Можна бути не […]

Ми тоді не рахували днів, Просто жили — як уміли, як хотіли. Двори, будинки, теплий асфальт, І здавалось — це все назавжди. Телефон розряджений знов, Але хтось все одно чекав під домом, І не треба було сто слів — Досить погляду, щоб зрозуміть. Двітисячісьомий… і ми ще діти, […]

Ти можеш більше, ніж думаєш сама, У тобі сила — глибока й жива. Навіть коли все падає вниз, Ти піднімайся — це твій девіз. Ти дуже сильна — не бійся іти, Навіть коли губиш сліди. Світ може тиснути, кричати “здавайсь”, А ти всередині тихо: “тримайсь”. Вір у себе […]