Вірші про життя: глибока поезія, мудрість та мотивація

Чи можливо про себе забути? Чи можливо не жити в думках? Чи можливо у приязні бути? Чи можливо розвіяти страх? Чи можливо позбутись тривоги? Чи можливо від смутку втекти? Чи можливо звернути з дороги? Чи можливо себе віднайти? Запитань як зірок в небосхилі, Як нейронних зв'язків у мізках. […]

Під вікном калина, Вишня у саду, Вийду на хвилину, І піду, піду... Непомітно сонце За хмарки зайде, Під моє віконце Гроно упаде... Я візьму в долоні, До вуст прикладу. Знов у моїй скроні Ниє про біду, Про нестерпне лихо, Про тугу й печаль... Зовні гарно, тихо, Всередині жаль. […]

Коли невимовна печаль Охоплює душу і тіло, В думках чи то сум ,чи то жаль, Чи туга, чи ще якась сила, - Не бійся, не плач, не тікай , Вона не відпустить миттєво. І чаю їй не наливай. І не виділяй в ній суттєве. Зроби те, що роблять […]

‎На білому коні зійшов Ярило, ‎Зігрів поля, що спали снігові. ‎І сонце в очі сиплеться промінням, ‎Теплом все зігріває по землі. ‎ ‎Від дотику його все оживає, ‎Тече ріка, сміється молодець. ‎І навіть серце, що чомусь страждало, ‎У грудях б'ється ніби горобець. ‎ ‎Кохання всюди поміж трав зелених, […]

‎Набігли чужинці з хрестом у долоні, ‎Забрали свободу,скували у слові. ‎Сказали,єдине, смеренне життя. ‎А інше - пітьма що веде в небуття. ‎ ‎Вогні на узвишшях вони загасили, ‎Ріки й гаї брудним словом покрили. ‎Де духи жили- тепер церкви стоять, ‎Щоб серце народу скорилось їм там. ‎ ‎Свята , […]

Прокинувся.. шахед літає, Десь ППО його збиває. Прислухавшись до цього фону, Рука скоріш до телефону... В думках майнуло:" Не почув"... Втомивсь, чекаючи заснув... Заснув чекаючи дзвінка, Аж зирк, в пропущених нема... Втомилась певно, впала спати, Не мала сил вже набирати... Можливо просто і забула, Бо занята напевно була... […]

Моя осінь зістарилась, правда, Уже сонце тьм'яніє в очах, Дошкуляє потроху негода, І постійний все важчає шлях. Моя осінь вже більш сивочола, Погляд ни́зом біжить, не вгорі, В кожнім дні і задума, і втома, Й більш потухлі вже очі, сумні. Моя осінь в поезії, прозі, У багатстві --- […]

‎Не в золоті велич,не в пишних палатах, ‎І не в купі слуг,що біжать лиш поклич. ‎Бо влада без совісті- то тільки грати, ‎Де сам ти в полоні - хоч маєш весь світ. ‎ ‎Не гроші, маєтки й посади високі, ‎Не можуть затьмарити серце просте. ‎Бо час розсипає у […]

(Гумореска) Вдень біля кнИжок, й вечір з ними, "Мудріший ранок,досить, в сон!" То так батьки колись жаліли, Тепер дістав вже й телефон. Про телевізор вже й забула, Де аж два пульти, кнопок тьма, До рук смартфон бігом вхопила Й мене не чути, як нема. Там і кіно, й […]

Боюсь печалей, гірких дум, (Не всякий їм підвласний), Боюсь зустріти знов біду, Боюсь людей продажних. Не прожену удруге мук, На те вже сил немає, Не той у серця уже стук, Що без вини страждає. Зажму печаль ту у кулак, Покрию смуток сміхом, Нехай не справжнім, хай хоч так, […]

Ранок стиха стука у віконце, Світлом змиє вчорашню журбу. Після тиші — знову сходить сонце, І життя вертає в боротьбу. Сон мовчав, а серце все чуло — Як земля крізь ніч дихала в снах. Тиша — не кінець, лише вітрила Після шторму в спокійних морях. Перший промінь — […]

Немає більше завтра — є лише цей день, Без марень, без обіцянок і порожніх сцен. Лиш сонце над тобою, що встає щомить, І серце, що не знає, як болить — простить. Немає більше шансу — ось твій крок і шанс, Бо світ не буде краще, якщо мовчить у […]