Вірші про життя: глибока поезія, мудрість та мотивація

Наодинці з собою --- то добре, Із думками в минуле бреду, Там радію й сумую укотре Та беззвучну розмову веду. Зупинилося там щось надовше, Пролетіло щось, мов, сквозняком, Поспішаю, побачити б скорше Знов сім'ю ту і хату з двором. Зняти клямку із хвіртки, відкрити, Біля мальв зазирнути в […]

Хочу тиші тієї, що в лузі, Хочу гарного, мирного дня, Перешкода стоїть на дорозі, Та немилість крізь роки твоя. У молитві рятунку шукаю, Божа милість захиста моя, І про тебе умить забуваю У обіймах хорошого дня. 17.08.2025. Ганна Зубко

‎Казали в дитинстві куди ти спішиш, ‎Ще встигнеш на гратись , на все буде час. ‎І ось за плечима десятки років, ‎Які вже не вийде по новій зіграть. ‎ ‎А як би хотілось хоча б один день, ‎Прожити повторно, вернутись на мить. ‎Де друзів багато, гульня до зорі […]

Крутиться пісня, мов юла жива, Весна прилетіла — сміється трава. Прокинувсь ведмідь, розігнався в танку, І світ засвітився в ясному вінку. Чому це у серці вогонь зайнявсь? Чому цей мій гнів у душі піднявсь? Та пісня лунає — і зло відступа, Як ангел з крилами добро обійма. Приспів: […]

Коли живеш ти за чужим сценарієм життя, І серце ще кричить, хоч звикло вже мовчати Коли усмішкою навчилась прикривать уста, Та душа твоя змиритись не хотіла. Ще вірила у щось і мрія ще була жива Та водночас за чужим сценарієм жила Запитуєш себе : зробила все, що ти […]

Підносить вітер аромат Уже з чужого саду, А мій покинутий десь сад, Не дам журбі я раду. Згадаю --- совість заболить, В очах сльоза туманом, Ой як же серденько щемить, Нудьгує за тим садом! За його цвітом не лишень, А й яблуком дозрілим, Не гляне сад уже в […]

‎Тікають люди із села ‎Бо жити в ньому не престижно . ‎А хоч задумувались ви ‎Що це все робиться навмисно? ‎ ‎Чому в селі нема робіт ? ‎Чому бюджети як подачка? ‎Чому якщо ти із села, ‎На тебе дивляться інакше? ‎ ‎У місто манять молодих, ‎Бо там хтось […]

Нам треба вчитись у тварин, ‎Як треба жити в цьому світі. ‎Бо на відміну від людей, ‎Їх не можливо підкупити. ‎ ‎Погляньте тільки на собак, ‎Це кращий друг в житті людини. ‎Вона з тобою просто так, ‎До смерті тебе не покине. ‎ ‎Також погляньте на комах, ‎Як бджоли […]

Спокій ... відлуння кроків Тільки... відчуєш хвильку Повітря ... завмру на мить я Сон... під ковдру долонь Зникне... реальне миттю Спокій... завмерлий здогад квітень, 2024 ©Ірина Вірна

Дощем будила ніч, світанок У вікна сирістю дихнув, Відкрив вже двері свої ґанок, Вітрець тихесенько війнув. Виляв хвостом пес, вслід дивився, Ревла корова із хліва, Трава косилась, кіт крутився Біля парного молока. Горланив півень з тину, кури Клювали похапцем зерно, Відпочивали ми від школи, Та не від праці, […]

Дощем будила ніч, світанок У вікна сирістю дихнув, Відкрив вже двері свої ґанок, Вітрець тихесенько війнув. Виляв хвостом пес, вслід дивився, Ревла корова із хліва, Трава косилась, кіт крутився Біля парного молока. Горланив півень з тину, кури Клювали похапцем зерно, Відпочивали ми від школи, Та не від праці, […]

Життя без клопотів, без змін, Без мрій та сліз, без сміху, Блукає погляд поміж стін, Шукає якусь втіху. Вкотре на фото зупинивсь, Згори годинник зирка, Очі шпалерами пройшлись Й вернулись до одвірка. Обійми втоми тиснуть скрізь, То ж суму не прогнати, І в день, і в ніч вже […]