Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Не мова визначає, хто ти є, Не діалект, акцент — а суть розмови. Душа у тиші правду береже, А слово — лиш відлуння її мови. Хтось каже «так», а хтось промовить «да» — Це байдуже, якщо в очах — не зрада. Якщо душа відважна та жива, Тоді навіщо […]

Мій вірний друг не скаже слів — У них немає і потреби. Я разом з ним рахую дні, І цього вистачає небу. Коли в душі холоне світ І тиша важко тисне груди, Він ляже поруч і мовчить — Єдиний, хто мене не судить. В його очах — потік […]

Чекає він на тебе на порозі, Тебе немає — і туга в очах. Для нього ти — світ цілий у дорозі. Без тебе в його серці — тихий страх. Зустрівши, — танець щастя, в’ється тіло, Не пам’ятає зради чи образ. За тебе в бійку кинеться він сміло І […]

Палає восени багряне листя, І цей вогонь потрохи вже згасає. На дереві висить, немов намисто, Та з часом дерево його втрачає. Так само в серці — тихо, непомітно Поволі світло в темряву впадає, І те, що вчора гріло так привітно, Сьогодні тліє тихо й серце крає. Не ті […]

Життя минає надто швидко, І розумієш це тоді, Коли стоїш біля калітки, Щоб у незвідане піти. Тоді приходить розуміння — Як ти насправді в світі жив: Чи повз по ньому сірим гадом, Чи птахом в небо полетів. І згадка вирине неждано Про все, що в серці ти носив: […]

Я пам’ятаю більше, аніж хочу. Накоплює життя архів подій. І кожна мить, мов морок серед ночі, Вертає знов у спогади мої. В них голоси медові вже прогіркли, Тепло обіймів стерлось із долонь. Та варто серцю лиш про них згадати — Вони іскрять, палають, мов вогонь. Змінити б грози […]

«Я мислю — отже, я існую», — Колись промовив мудрий ум. Несе цей вислів крізь століття Відгомін істини повз шум. Постійно в сумнівах, в дорозі, Шукаю істину між слів. Я мислю — значить, ще не в прозі, Існую — світ не омертвів. Коли руйнується опора, На думку насідає […]

Не в тому сіль — прожити днів багато, Щоб час ішов повільно чи спішив, Не в цифрах суть, не в календарних датах, А в тому, як насправді ти прожив. Бо можна вік свій змарнувати тихо, Згубившись у звичних «треба» і «слід», І не відчути, як минає втіха, Як […]

Коли дороги втомлені мовчать, І світ чужий своїм уже не стане — Тоді душа почне тебе вертать Туди, де рідне все, своє і знане. До тихих стін, що звалися «мій дім», Де пахне хлібом, затишком і часом, Де ти був просто щирим і малим, Де щастя видавалося з […]

Поки я є, то я живу. У світі та у своїх мріях. В звичайних буднях, на надіях Живу, на поміч не зову. Іду вперед, крізь тінь і страх. Уперто йду крізь сум і втому. Іду й не віддаю нікому Свій доленосний тихий шлях. Додолу впала — та встаю, […]

Вірші пишу я для чого? Мабуть, це вже не потрібно. Їх, здається, не читають. Не престижно це й не хлібно. Та затягує ця прірва, І не вирвусь ніяк звідти. Тож для чого пишу вірші Заповзятливо і плідно? Щось собі сказати хочу? Чи сказати всьому світу? Та у відповідь […]

Не зходить Ластівко моя Той сірий колір Що лишила На тому всьому аж По тому як не Прийшла і Не прийшла Ввижаєшся і Світ холоне Стихає страх в Чарівний рівний час Затерпнуть губи Ув німім полоні Тих дивних течій Що минають нас Найбільших мук Прозора не моя не […]