Рухаємося споминами по старих місцях,
Каштани зацвіли в саду.
Змінюється час і люди навколо нас.
Стара дошка на вокзалі зустрічає і проводжає кожну людину.
Мак цвіте, своїм червоним кольором.
Знайомі ходять і спілкуються між собою.
А голова тріщить і очі блимкають.
А життя триває далі.
Природа вирує різними барвами.
Віра в щось в майбутнє,- є питанням життя.
Хмари вирують над нами,
Сонце світить, через них.
Синіє колір в темну днину.
Рушаймо вперед до козацьких доріг.
До місць пращурів припадаємо,
Цінуємо її святу землю.
Нудьгувати не маю бажання.
Радіти і жити треба в цю мить,
Цінуй- що ти жива людина.
Та не забувай про своїх дітей.
Ми втрачаємо великий скарб,
Наше майбутнє зникає перед очима.
Сум і біль вирує в душі.
Немає спокою в домівках наших.
Слова скорботи і свічку пам'яті засвітимо.
А повернути з полону важко.
Наші тендітні квіточки можуть згаснути.
Чужими колючками і дикими стати.
Кожен день переживає сім'я про них,
Жадано чекає і сльозами надії течуть.
Може сьогодні дитина моя повернеться,
І обіймами своєю любов'ю обігрію серце її.
Вина рідна кровинка і майбутнє наше.
Щоб відродити славну Україну,
Перетворити сльози в радість.
Довго, ще треба чекати?
І скільки серце б'ється.
Ми повернемо до дому.
І радість наповниться околиця.
До рідної землі приплинуть вони.
Денис Третяк 04.06.2026<br>Денис
