Розквітають спустілі поля,
Зелень рветься крізь мертві окови.
В кожній бруньці — пекуча жага
І гаряча пульсація крові.
Зігріває проміння ріллю,
Відступають холодні тумани.
Я цю вперту природу люблю,
Що корінням зашиє всі рани.
Скільки б зим не судилося нам,
Скільки б темрява світ не косила —
Проростає крізь попіл і злам
Невгасима і сонячна сила!
