Розбиті ілюзії — тиша без дна,
де гаснуть очікування й сподівання,
де мить, коли правда приходить одна,
і ріже реальність морозним диханням.
Це шрам, що не видно, але він болить,
це досвід, що вчить довіряти повільно.
Коли твоє «вірю» раптово горить
і падає вниз — безпорадно й безсильно.
Найгірше — не ворог, не крик і не бій,
а той, кому серце своє відчинив ти.
І зрада приходить не з темних подій —
а з тих, де ти вірив й дозволив світити.
Немає у серці ні жалю, ні слів —
усе відгоріло на фазі прощання.
А холод проник у потік моїх снів,
ілюзія зникла в відлунні мовчання.
13 квітня 2026
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
