А все життя – це смерть повільна,
З секундами втрачаєм шанс.
Ми біжимо, як божевільні,
Шукаючи в душі баланс.
Їмо себе від страху люто,
Б'ємося в стіну в темноті.
Себе даруєм не тим людям,
Та й повертаєм не туди.
Цінуємо ті ідеали,
Що нав'язали нам давно.
Самі ж себе ми в соте раним,
Лікуємо та живимо.
І накриває з головою
Приливи жалю у душі.
Хоча самі… Самі ж собою,
А жити хочеться з людьми.
10.08.2025р.
<br>Анна Бусецька
